Яковченко Микола Федорович
Мико́ла Фе́дорович Яко́вченко (3 травня 1900, Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія нині Чернігівська область, Україна — 11 вересня 1974, Київ, Українська РСР, СРСР) — видатний український актор театру та кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР (з 1970 року)[1].
Яковченко Микола Федорович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.«- Коли душа палає, з наперстка її не заллєш». — улюблена фраза з ролі підпоручика Миронова у "Днях нашого життя№ (1909). Микола Яковченко. 1. Лицедій божою милістю (20 квітня 2019 року) |
«Виступали ми якось акторською бригадою в одній із військових частин. Після концерту запросив нас командувач. |
«Виходжу з Павлодарського готелю і чую за спиною здивований вигук: |
«Достеменно не відомо, на чиєму боці дід воював – за червоних чи за білих. За документами – всю війну він служив у червоноармійському санітарному поїзді. Проте з часом захоплювався, розповідаючи про кінноту генерала Андрія Шкуро, а якось “санітар” дістав... навіть два добре приховані Георгіївські хрести». — про участь у громадянській війні Микола Яковченко. 1. Лицедій божою милістю (20 квітня 2019 року) |
|||||
— онук, Микола Бохонько-Яковченко |
«Микола Федорович ніколи не переставав грати: грав на сцені, за кулісами, в коридорі, в буфеті, в сквері, в купе, коли їхали на гастролі. Йому досить було пари очей – і він починав грати. Щось розповідав, історії про себе, про колег. І це дуже захоплювало. Повсякчас він створював навколо себе тепло, радість, життя і свято». — про Микола Яковченко. 1. Лицедій божою милістю (20 квітня 2019 року) |
|||||
— артист Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народний артист України Олексій Пєтухов (1940) |
«Випивака Микола Федорович був знаний. Перед тим, як ковтнути, він заплющував очі, двічі підносив чарку до рота, гучно крумкав, відвертався, писок йому червонів, – а коли чарку випивав, обличчя ставало невимовним, ніби смоли гарячої хильнув. |
|||||
— актор Харківського українського драматичного театру імені Т. Г .Шевченка Володимир Дальський (1912-1998) |
«Микола Федорович запив по-чорному, сім’я голодувала. Молодшу дочку забрала до себе директорка школи, маючи намір удочерити її. Але Юнночка постійно рвалася додому. Одного разу дитя прибігло й побачило, як батько спить на голому матраці, замість ковдри – пальто, а грубка – вся в тріщинах... І молодша дочка десь надибала глину та взялася грубку замазувати. Так згодом Юнна прагнула врятувати свою родину, доглядаючи батька. |
|||||
— народна артистка України Марина Герасименко (1941-2003) |
«Більше помилок не буде. Даю вам клятву. Допоможіть в останній раз. Хочу працювати, хочу грати на сцені. Від вас залежить моє життя і життя моєї сім’ї». — звернення до Олександра Корнійчука наприкінці жовтня 1951 року Микола Яковченко. 1. Лицедій божою милістю (20 квітня 2019 року) |
«- Ірусю! Ірусю, чуєш?... Викинь шістдесят дві копійки! |
«У моєму акторському житті всього було – і доброго, й лихого, і смішного, й сумного. Та я маю щасливу вдачу: лихе забуваю, добре пам’ятаю. Комедійний актор мусить бути оптимістом. Навіть коли потрапляє в ситуацію, в якій не до сміху». — про початок кінокар'єри на п'ятому десятку років Микола Яковченко. 2. Хвеномени не зриваються (21 квітня 2019 року) |
«Миколо, таку фізію, як у тебе, Бог дає раз на сто років – і то на Великдень. Не думай псувати її гримом! Диви, ти у нас просто Жан Габенко якийсь!!!» — про природню харизму актора та категоричну заборону акторові користуватися будь-яким гримом Микола Яковченко. 2. Хвеномени не зриваються (21 квітня 2019 року) |
|||||
— радянський кінорежисер Іван Пир’єв (1901-1968) під час запрошення українця в картину “Наш спільний товариш” (1962) – на роль бухгалтера Онуфрія Семеновича |
«Оце минаю останню будку, доходжу до Оперного театру, сідаю на свого коня (мався на увазі тролейбус №2, що бігав від площі Богдана Хмельницького до Залізничного вокзалу) та рушаю на вокзал. Там заходжу в ресторан і прошу: |
«- Миколо, чайку поп’ємо? – З огляду на те, що знані артисти часто гастролювали, буфетниць знали вони на ім’я: |
«Олю, мені дзвонив знайомий міліціонер і просив передати, щоб ти сьогодні не ходила на Бессарабку… |
«Блазень виходить на манеж». — йоли його на каталці пхали в операційну актор без упину розважав медсестер Микола Яковченко. 2. Хвеномени не зриваються (21 квітня 2019 року) |
«Миколо Федоровичу, а ви багато випили на своєму віку? |
|||||
— актор Олександр Биструшкін |
- Крилаті висловлювання актора
«А горілка та була, як молода артистка в першому спектаклі…» — Микола Яковченко: постать українського актора в історії кіно (3 травня 2023 року) |
«Зав'язав, не п'ю. Але з тобою — з великою охотою». — Микола Яковченко: постать українського актора в історії кіно (3 травня 2023 року) |
«Мадам, ви така красива, як шхуна. У вас три карбованці немає?» — Микола Яковченко: постать українського актора в історії кіно (3 травня 2023 року) |
«Не треба тому чорта шукати, у кого він за плечима». — Микола Яковченко: постать українського актора в історії кіно (3 травня 2023 року) |
«Подивлюся в дзеркало — і плюнуть хочеться!» — Микола Яковченко: постать українського актора в історії кіно (3 травня 2023 року) |
«Сьогодні ви муж і жена, а завтра сам Бог не скаже, чим ви будете. Очень, очень і очень!» — Микола Яковченко: постать українського актора в історії кіно (3 травня 2023 року) |
«Що б не сталося, ми це переживемо!» — Микола Яковченко: постать українського актора в історії кіно (3 травня 2023 року) |
«Яке я хамло?!» — Микола Яковченко: постать українського актора в історії кіно (3 травня 2023 року) |
Примітки
ред.- ↑ Микола Яковченко: завжди сучасний (8 жовтня 2012 року, стаття у журналі «Кіно-Театр»