Яцик Петро Дмитрович
Петро Дмитрович Яцик — канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим вкладом у фінансування українознавства на Заході.
| Яцик Петро Дмитрович | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Про себе ред.
- Отак і живу між двома світами…
- Мій батько ходив у личаках і їздив на конях. Таке було його життя. А в мене — інше. Ті швидкості мені — замалі.
Світогляд ред.
- Змагання до висот є одиноким здоровим оправданням на існування.
- Змагання за життя є одиноким реальним оправданням життя.
- І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній.
- Коли я впевнений, що маю рацію, ніколи не поступлюся юрбі. Юрба здебільшого ніколи не думає. А якщо й думає, то не про добро інституції, а про себе.
- Найкраще, коли про тебе свідчать не слова, а самі справи.
- Сьогодні кожна ділянка життя в свою чергу ділиться на багато вужчих спеціальностей. Завжди також треба передбачати зміни, які тепере приходять так скоро. Тому необхідно постійно себе дошкодювати і достосовуватися до змін, які зайшли, і до нових потреб. Скажімо, за 25 років творчого життя принаймні чотири рази основно перешколюватися.
- Та найважливіне — це вміння керувати людьми, давати їм відповідну працю і координувати її. Це все так званий менеджмент. Воно виростає з природних здібностей, плюс практика і солідна праця, в першу чергу праця над собою.
- Одиниця мусить служити громаді і давати їй. Мене глибоко вразило мотто покійного президента Дж. Ф. Кеннеді: не питай, що народ дасть тобі, а що ти даси народові, — і я прийняв його за напрямну свого життя.
Про Україну ред.
- Це якась дивна норма в нашій культурі: загнати, замучити все на світі.
- У нас, в українців, кожен неодмінно хоче мати саме вирішальний голос. У родині, в громаді, в підприємстві, в державі — скрізь… Це — вбивче, руйнівне для серйозної справи, для будь-якого соціального організму бажання індивідума. Воно несе з собою хаос, анархію, руйнацію. Кожен виставляє себе перед іншими за найбільшого авторитета й не має жодної поваги чи бодай довіри до справжніх авторитетів.
- У нас кожен сам собі — і найбільший мислитель, і тактик, і стратег. Ніхто не хоче погодитися бути бодай другим, а не першим. Усі — перші…
- … ще не зустрічав українця, який би не хотів учити інших робити те, чого сам не вміє.
Література ред.
- Слабошпицький Михайло, Українець, який відмовився бути бідним (Петро Яцик) — К.: «Ярославів Вал», 2004.
