Google (Ґуґл) — американська корпорація. Найпопулярніший пошуковий сервіс у світі.
Цитати
ред.The future belongs to … those who control the filtering, searching and sense-making tools we will rely on to navigate through the banal expanses of cyberspace. [1] | |||||
| — Пол Саффо, стаття «It's the Context, Stupid» у часописі «Wired», 1994 (чотири роки перед заснуванням «Google») |
«Ґуґл» може скинути будь-який уряд у світі, варто тільки йому захотіти. «Ґуґл» має достатньо бруду, щоб зруйнувати кожен шлюб в Америці. |
|||||
If it wanted to, Google could overthrow any country in the world. Google has enough dirt to destroy every marriage in America. [2] | |||||
| — Джейкоб Епплбаум, інтерв'ю для часопису «Rolling Stone», 1 грудня 2010 |
Ще один урок: для корпорації завжди важливо зберегти та збільшити кількість користувачів за всяку ціну. «Нейтральність», про яку з гордістю заявляють такі компанії, як Facebook і Google, — це чиста симуляція. У 2014 році Google показував Крим, як частину території Росії для користувачів з російськими IP-адресами, а для українців карти Google зображували Крим частиною України. Метою було задовольнити й утримати користувачів з обох сторін[2]. |
|||||
| — Світлана Матвієнко |
Facebook і Google складаються з багатьох неоднорідних та іноді майже незалежних елементів — розширень, додатків і сервісів, які обмінюються даними в різних режимах, при цьому постійно оновлюються. Це створює безліч входів і виходів, роблячи ваш «приватний простір» дуже пористим. Ступінь цієї пористості користувачеві просто неможливо контролювати[2]. |
|||||
| — Світлана Матвієнко |
Половина моїх спогадів тепер зберігається або в моєму телефоні, або у «хмарі». Я цікавився тим, хто ж контролює більшу частину мого мозку. Чи це Google, Apple, чи Facebook? Я думаю, що це може бути Google. Вони отримали дуже багато моїх спогадів, моїх планів, мою календарну систему, мою навігацію і т. д. Ми всі вже давно стали цими гігантськими екзо-організмами з цим гігантським екзо-кортексом, як про це сказав Чарльз Строс. Я нікуди не піду без консультувань з інтернетом разів п’ять чи десять. Ці корпорації і справді володіють великою частиною мого розуму. Якщо вони захочуть зробити з ним щось погане, у мене будуть великі проблеми. Ми дійсно потрапили у ситуацію, коли ми повинні віддати їм велику частину нашої довіри[3]. — «Чи ж суперінтелект неможливий?» (Is Superintelligence Impossible? On Possible Minds: Philosophy and AI with Daniel C. Dennett and David Chalmers. Edge, 4.10.2019). |
|||||
| — Девід Чалмерс |
Примітки
ред.- ↑ Ґолдберґ С. Погляд у майбутнє / Сьюзен Ґолдберґ // National Georgaphic. – 2015. – №1. – С. 4.
- ↑ а б «Інтернет нарешті ідеальний для кібервійни» — дослідниця медіа Світлана Матвієнко
- ↑ Чи ж суперінтелект неможливий? Денієл Деннет і Девід Чалмерс
