Ґійом Аполлінер
французький поет
Ґійом Аполлінер (фр. Guillaume Apollinaire; справжнє ім'я — Вільгельм Альбер Влоджімєж Аполлінарій Вонж-Костровицький; 1880–1918) — французький поет; художник, критик.
| Ґійом Аполлінер | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Бо літо вже іде із спеками та грозами
З весною воднораз моя померла юнь
О Сонце то ж доба полум'яного Розуму
- (Руда вродливиця // С. 165)
- В очах у тебе теж цвіте крокіс чи рута
З них у моє життя сотається отрута
- (Крокосовий цвіт // С. 62)
- Вона вгадала всі події
І вік на вік і льос на льос
Ми й не повірили як ось
Нам виринула якось надія
- (Циганка // С. 80)
- Вона пішла і рада
Пішла в село хоч дощ іде
Сама пішла без мене й рада
Її на танцях інший жде
Жінки ім'я вам зрада
- («Вона пішла і рада…» // С. 185)
- Згадав я щастя тих царів
В ту мить коли любов-омана
І та що я не розлюбив
Штовхалась тінями в тумані
Троюдячи мій давній біль
- (Пісня нелюбого // С. 51)
- Зірвав я в лузі вересину
Померла осінь на біду
Вже не зійтись нам до загину
Як верес пах у ту хвилину
Та пам'ятай тебе я жду
- (Прощання // С. 76)
- Знаки пунктуації не мають сенсу, бо справжня пунктуація — ритм і паузи вірша
- Колись
Колись я ждав себе самого
Казав Ґійоме час тобі прийти
Щоб я спізнав нарешті що я за один
Адже я знаю інших
- (Кортеж // С. 67)
- Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя вода тягуча
Надія ж невгамовно жагуча
- (Міст Мірабо // С. 49)
- Ми хочем дослідити доброту безмежну мовчазну країну
- (Руда вродливиця // С. 165)
- Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
- (Міст Мірабо // С. 49)
- Над Сеною так любо йдеться
З старою книжкою в руках
Журба з рікою рівно ллється
Тече тече й не витіка
Коли вже тиждень той минеться
- (Марія // С. 73)
- О уста людина шукає нової мови
Де всім граматикам не буде що робити
- (Перемога // С. 161)
- Ось я перед людьми людина із здоровим глуздом
Знаю життя а дещо і про смерть що може знать живий
Зажив страждань і радощів кохання
Спромігся часом на думки які приймали інші
Вивчив кілька мов
Чимало попоїздив
Війни нбхнув в артилерії та піхоті
Втратив найближчих друзів у тій жахливій боротьбі
Здобувся рани в голову трепанувався під наркозом
Щось знаю про старе й нове що може про них знати індивід
- (Руда вродливиця // С. 164–165)
- Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
- (Міст Мірабо // С. 48)
- Старовина обридла нам безмежно
Ти чуєш бекають мости пастушко Ейфелева вежо
У печінках сидить антична Греція і Рим
- (Зона // С. 41)
Джерело
ред.- Аполлінер, Гійом. Поезії / Пер. з французької Миколи Лукаша. — К.: Дніпро, 1984. — 225 с.
