Іванов Порфирій Корнійович

	Іванов Порфирій Корнійович
	Стаття у Вікіпедії

Іванов Порфирій Корнійович (1898 — 1983) – творець оздоровчої системи з низкою оригінальних ідей.

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Іванов.

Цитати

Із збірки праць Іванова П. К.^[1]

«Мій подарунок молоді». 1983.02

6. Природа вказала місце нам, таким людям, це місце Чувілкін бугор. Це місце треба нам, усій молоді, усі умови життя. Ми повинні мати таку можливість, щоби наші люди, уся молодь навчила себе бути без усякої такої потреби. Ми на це місце повинні вийти як один, на цей бугор, роззутими. З нами Паршек. В один голос скажемо про це наше райське місце, а чоловікові слава безсмертна.
7. Ми з вами цього доб’ємось, якщо ми будемо робити. Нас усіх як одного природа помилує. Ми так умирати не станемо. Ватажок у нас є Паршек, віха всьому цьому. Паршек низько всім кланяється, просить нас усіх за це діло братись, і робити в природі без кінця й краю. Тоді ми вмирати не будемо, життя те, котре було, воно вернеться назад. Отець із сином, вони капризно до природи зі своїм ділом поставились, один проти одного озброїлись для того, щоб убити. А Паршек, він їм на зміну еволюційним прийшов у люди, увів дух. Він нам усім приніс нове небувале. Так жити, як жив отець із сином, ми не будемо. Земля нам не буде таким джерелом. Ми орати перестанемо, сіяти зерно ми не будемо. Усі потреби з колії підуть. Ми з вами будемо природні в житті люди. Уся техніка, штучне й хімія нам не треба буде.
8. Дух Святий нас усім підмінить. Ми такими не будемо. Чужого в нас не стане, і не буде в нас мертвого. Ми зробимось живими людьми. Що ми не попросимо в неї, вона нам у цьому не відмовить. А нам усім вона життя наше дасть та в природі практичне вчення. Ми, усі люди, будемо мудреці. А капітал, уся економіка вмре через це ось діло. Загартування-тренування на землю не хазяйнувати прийшло, воно людей оточило силою й енергією. Смерть воно прожене, а життя у славу введе. Люди зробляться Богами, любов відновиться, іти від неї ніхто не буде. А загартування навчить, щоб ми з вами, уся молодь, так із ним зустрічались, як наш Паршек. Він говорить усім людям віруючого характеру. Вони знають добре про Бога, що він у житті є, і йому треба сильно вірити як такому.
9. Але спитайте в них: як вони його виконують? Він сказав свої слова: побажай тому чоловікові того, чого сам хочеш. А раз ти не виконуєш, то краще зовсім не вір. Так у Паршека склалось. Його думка: Бог то Бог, але не будь сам у цьому ділі поганий. Йому треба в ділі своєму себе в людях показати, що ти є в природі Бог. Тебе як Бога знають, люди просять тебе, він допомагає в усьому – це є Бог. А ти, Паршек, проси молодь: хай вона тебе просить як Бога – війни не буде, мир у всьому світі буде, мир.
37. А як же Паршек? Він цього не одержує. А за нього взялись книжники, фарисеї. Він же прийшов зі Сходу. Тоді, коли людям церкви буде дано, дар Божий відпаде, він усе по-своєму зробить. Це Паршек. А коли цей час настане? Про це ніхто не знає й не може про це знати, ні ангели, ні архангели, а тільки знає мати-природа. Вона для цього в себе має свого сина рідного Паршека.
40. Люди наші всієї землі, вони не задовольнили себе своїм життям. Я тому дав згоду з ними поділитись: їм їхнє все залишити, а своє живе тіло взяв зі своїм здоров’ям.
42. Це все робив Дух Святий ради мене, двері відчинялись ради мене, такого ображеного чоловіка. Я таких хворих багато на ноги поставив.
49. Я просив природу, щоб вона мені дала життя й моє вчення. Вона мене вчить, віддала те, що буде треба для мого життя....а своє не жалів йому, іншому, здоров’я віддати. Я зробив те, що колись говорив нам Христос.
54. Ми тепер розбираємось із першим початковим чоловіком. Він був джерело всього природного індивідуального життя, у природі чистим тілом прикріплений до землі. Його оточував всесвіт. Він був енергійний, сильний у своєму ділі. Він від природи одержав те, що йому треба. Він не мав світла, і тьми не було. Йому не було відомо, що було на землі. Вода розділяла землю, ліс, озера, гори снігові, і дух носився над цим ділом. Його мисль привела, щоб побачити цього другого чоловіка, бажання таке в нього народилось. Він довго мучився в цьому ділі, і ось йому довелось діждатись.
55. Йому в процесі всього цього прийшла дійсність, природа йому як такому окликнулась. До нього прийшла на поміч цього всього Єва жінка. Вона прислана природою для того, щоб Адам знав, що є в житті в природі. Йому розкрилось усе через похіть одну. Він оточив себе своїм місцем. Це був рай. Він до цього всього зближення не споживав нічого. А коли вони народили дітей, то їм доводилось від цього місця відриватись і своїм місцем оволодіти. Хто чим почав.
56. Такого миру, котрого хочуть за домовленістю люди, не одержать його: він в індивідуальності, зі злом живе. Це є існуюча й велика різниця в цьому кипучому ділі. Який може бути мир, якщо люди самі живуть у чужому матеріалі, вони в природі оточені мертвим, вони не визнають своє живе тіло? Ми не хочемо визнавати найголовніше в житті цього всього світу людей – загартування-тренування. Воно зроблено для всього світу всіх людей, щоб вони знали, що це треба спільними силами робити. Не треба таке добро забувати, воно написане правдою, оточене істиною. Якби цього не було, цього чоловіка не було в житті.
58. Можна було будь-якому чоловікові тисячу разів умерти, а я такий у житті народжений для цього природою. Треба жити – я живу й мудро в цьому розумію. Якщо ми цю ось ідею з життя упустимо й кинемо нею займатись, то наш чоловік із колії зійде. Це ж є в природі для чоловіка живого своє тіло, його треба врятувати в житті в природі природним порядком.
59. Він пішов у ній шукати в житті таке місце з такими ось умовами, котрі дали Паршекові мати можливість таку, вона нашого всякого чоловіка, щоб він навчився в природі зоставатися без усякої потреби. На це діло люди підхопляться і тут же скажуть свої слова: це є наше райське, чоловікові слава безсмертна.
66. Люди цим, що вони мають, не задовольнили себе. Їхня перша в цьому велика помилка, вона примусила чоловіка в природі робити все, через це люди стали поодинці вмирати. Вони в цьому вмирали, у цьому вмирають і будуть умирати через це все. Людям відмовитись не можна ніяк, бо це все так розвинуто ними самими. А щоб кинути це діло, треба загартування-тренування визнати нам усім.
67. Він народився для порятунку всього нашого людського життя. Паршек – це ж він, та особа, котру ми, усі люди, ждали. Він є Спаситель усього світу всіх людей. Кричати криком про це здоров’я таке, воно треба усім нам. А його Паршек не жаліє, а всім його з любов’ю віддає, і нікому він не пожаліє. Це стаття «Експеримент відстанню піввіку» написала свої слова про живого, про свого невмираючого і безсмертного чоловіка. Для того цим людям вона написала, щоб вони читали, щоб вони розуміли, а найголовніше – треба робити нам усім.
68. А ось це місце нічим не займати й нічим не чіпати, це нікому не належить, а тільки спільного характеру. Ми повинні це місце берегти, як око своє живе. Ми повинні самі себе в цьому зберегти. Це місце наше райське, чоловікові слава безсмертна. Ми його так повинні в себе зберегти, як своє око.
70. Ми в цьому всьому люди такі є, котрі не живуть, а відмирають. Смерть людського життя розвинута нами.
78. Прослідкуйте ви всі мої написані так зошити, їм у цьому кінця-краю нема, із чого ви як такі узнаєте про моє діло зроблене. А воно є, воно було, і буде воно вічно в житті. Слово – це моє діло в природі ніколи ніяк не вмираюче. Я для людей це роблю для життя.
79. А ми, усі люди, живущі на білому такому світі, ми його так ось самовільно необдумано захопили й самі на цьому ось місці живемо й крадемо як ніколи.
Ми з вами бачимо по телебаченню всякого роду стихійні лиха, вони робились природою, вони й будуть робитись нею. Людям було це попередження. За наше, зроблене на землі, нам робиться, щоб знали про прихід на землю цього рятувального чоловіка. Він прийшов на землю, щоб не гинули так люди.
88. Радість у житті – загартування появилось у людях. Воно досліди свої принесло, а Учитель Паршек їх на людях сіє. Він говорить свої слова. Я зостаюсь у природі 239 днів, а тепер такий настав час: треба в неділю їсти в тиждень раз.
Хлопчик цього потоку не бачив і не може бачити; треба самому робити, щоб плоди від природи одержувати. Це одне в житті щастя – любити природу, як матір рідну.
91. Це наше таке в житті щастя, наше здоров’я – у себе свідомість мати й терпіти не для себе особисто. А це все робиться в людях для їхнього такого в природі життя. Нам усім треба братися.
92. Ми ж можемо це ось таке діло робити в природі: свідомо в цьому терпіти для всіх людей. Не орати й не сіяти в землю хліб, фізично нічого не робити.
Ми ці якості в природі завоюємо, зробимо ми те, що в житті треба. Спати ми з вами перестанемо, краще буде нам не спати.
93. Ця фраза така розумова. У житті найдорожча ідея – зоставатись усякому й кожному чоловікові без усякої потреби. Це наше райське місце, чоловікові слава безсмертна.
96. Я це роблю для всіх.
Терпіти для всіх – це моє здоров’я. Воно вас веде до вічного невмираючого життя. Я не маленька така особа. Читайте «Дитинку».
97. А в «Дитинці» все наше природне таке життя. Ми його для експерименту цього діла робимо. Сьогодні 12 число моєму недільному ділу. «Дитинка» правдою оточена. Істина нас веде до вічного невмираючого життя. Моє – це є ваше. Ви тільки робіть, коли природа за нас, за наше діло – це не возити пуди, любити природу, берегти її. Технічною стороною, штучним, хімією не підеш, а підеш далі природним порядком. Повітря, вода, земля – самі три друга, вони вічно жили, живуть і будуть жити вічно. Умирати Паршек завдяки цьому не буде: вам має путь життя.
99. А наше таке ось діло – свідомо терпіти. Ми вдвох поки що не споживаємо нічого, крім одного повітря, воно нас задовольняє. Ми віримо єству природи, вона нас береже. Поки що ми вдвох ідемо по цій дорозі, вона нас двох веде прямо сюди – це мати велика така природа. Вона нами так ось бережеться, ми її бережемо, як око своє. Цей час живемо за рахунок цієї свідомості.
102. Що ж мене може в житті такого рятувати, якщо я в природі ходжу не так, як усі люди? Я не захищаю сам себе так, як усі люди. Я не технічний чоловік, у мене штучного нема, хімія не вводиться. Є одне єство, природа, вона мене рятує в цьому. Я її люблю, як великого друга життя. Це мої милі ніколи не вмираючі, вічно живущі в природі друзі. Я ніколи від них не відходжу, а завжди з ними разом, я їх люблю, як друга.
105. Загартування-тренування є кожного нашого чоловіка наука. Якби ми цим не займались, нам би природа ніякі свої дари не дала.
119. Ми робимо те, що слід. Наш мозок у голові повинен свою силу розширяти, давати можливість жити.
120. У твоєму всьому горі й біді ти проси мене як такого. Я в цьому ділі безпосередньо твоєму всьому помічник.
121. Я їм скільки раз говорив: мене треба пізнати як такого.
140. Ми з вами, усі такі люди, стали робити. А перше діло, зроблене ними, це ж їхня велика помилка. Ми помилились і сильно – це наша нами зроблена похіть. Вона нами зроблена не для життя, а для смерті.
146. Це не щось таке в житті є, а загартування є, тренування. Люди його як таке не люблять і не хочуть, щоб воно в них було. Це ж наука, це джерело всього життя чоловіка.
147. Ми такої самотності ніколи не зустрічали, щоб чоловік один це зробив у природі. Не від мене особисто це залежить, щоб я став над людьми Бог. Тоді я стану в людях Бог, коли вони стануть мене в своєму горі й біді просити, і завдяки цій просьбі чоловікові буде реально добре. Через мене він не буде так мучитись. Я, як Бог, повинен його просьбу задовольнити реально, він має зостатись через це все задоволеним. Мене треба, як Бога, просити в усьому – будеш ти задоволений. Хочете, щоб у вас, у всіх людей, у природі не було війни між собою – просіть мене як Бога – війни не буде. Ви, усі люди, через мене як Бога доб’єтесь безсмертя, хворіти й простуджуватись не будете й також умирати перестанете через Бога.
148. Він нас у цьому врятує в житті, ви будете цим задоволені, ви будете жити вічно через славу вашу. Ми, завдяки Божому вчинку, самі зробимось богами. Бог не велить чоловікові палити тютюн, пити вино. Бог не велить лаятись або злитись на іншого чоловіка. Бог має ввічливість до всіх людей, їх просить, щоб вони робили. Найголовніше – у своєму житті з усіма людьми здоровались. Знаходь бідного, нужденного, йому допоможи, чим можеш. Учитель наш – усього світу Бог землі, він відкрив світло цьому всьому, Дух Святий засяяв у людях. Еволюція в люди прийшла – це свідоме буття. Це все треба людям нам зберегти, як око своє, – тоді-то ми зробимось у природі в житті всі боги. Залежить від нас усе.
149. Ми всі будемо жити в природі легко, життєрадісно. Для того, щоб усі були боги, треба нам усім робити. А коли ми з вами будемо все робити так, як нас учить Бог, ми будемо всі боги, як один. Діти всі мої, народжені для цього всього, не спішіть віддати свою похіть у житті, а спішіть її так зберегти. Це ваше здоров’я, ви будете легкими це місце райське зайняти. Вам слава буде безсмертна. Загартування-тренування нас, усіх дітей, просить, щоб вони знали Бога й богами робились у природі. Коли ми, усі люди, у цьому приймемо загартування-тренування, так полюбимо природу, як любить її наш Паршек, ми тоді зробимось усі такими, як він. Ми всі будемо богами через діло. А він нас приведе до порядку. Ми всі як один будемо любити природу й берегти її, як око. Ми будемо боги життя.
150. Це загартування-тренування запанує, і буде з нами жити. Між нами ворога – ніякого. Нас полюбить природа, вона нам усе дасть. Те, що буде нам у житті, ми як такі заслужимо в неї. Нас оточить атмосферна сила, дасть нам велику славу в житті. Ми одержимо спільне благо в житті – це вічно жити в природі. Ми з вами будемо в цьому заслужені мати силу в природі жити, а смерть, ми її так виженемо. Усе це зробить наше загартування-тренування. Воно буде відігравати роль у всьому. Ми піднімемось живими з мертвих. Нас оточить сила Паршека. Він буде Богом початку, він цьому всьому ватажок, для цього всього проходив 50 літ. Ми з вами прочитали, він нам сказав про Бога: брешуть. Треба цього Бога зробити в людях на собі. Він є люди всього світу.
151. Не від сонця будуть промені, а до Паршека будуть наші сили направлені – ось тоді-то буде Боже життя. За наше з вами, зроблене нами, ми одержимо світло, дорогу свою, й по ній будемо йти сміло. Без усякої помилки ми будемо. Наша всіх мати велика природа, ми їй поклонимось і скажемо їй таке спасибі, що вона нам підняла Паршека такого, хто один за цим пішов і цього він добився від нашої матері рідної. Вона згодилась, пожаліла нас, не стала так вона карати. Ми не стали хворіти й простуджуватись так, як ми з вами це одержали. Паршек її, як матір свою, умовив, вона його пожаліла й дала йому можливість робити. Я через це все – самородок один для всіх нас, невмираюча особа. Не відступає від свого, знайденого в природі. Це наше, ми його як таке маємо. Це ж є ми, люди.
152. А в людях цих сам Бог, не такий, як він є тепер. Вони його не бачили й не могли його бачити, а сильно йому вони вірили. Тільки одна біда – не виконували. Їх віра невірна, вона їх закопала в могилу. Він із Богом народився, із Богом умер, його не стало. А Паршека народила природа для життя цього. Він живе з нами, говорить нам.
Горе, горе буде нам, книжникам, фарисеям, лицемірам. Час прийшов наш із вами. Наші церкви запустіють, дар Божий відпаде. Чоловік прийде зі сходу, він нам скаже про це все, але ми не будемо вірити. А коли це буде? Він говорить: ні я, ні мати моя не скаже. Ніхто не знає, тільки знає велика особа Бог усьому, він нас до цього всього готує, щоб ми про це діло знали й робили те, що робить у житті нашому Паршек. Він є в житті чоловік наш, такий, як і всі люди, він зараз про це все, зроблене нам, пише.
154. Легше верблюду пролізти крізь дірку голки, ніж багатому в царство Боже увійти.
155. Загартування через Паршека говорить. Нам не треба гроші й ця вся економіка. Нам треба природа. Природна сторона – найбагатша в житті. Не експлуатувати це усе, а користуватись ним – це повітря, це вода й земля. Чоловікові для цього діла, щоб там бути, треба місце таке з умовами, щоби була така можливість у природі зоставатись без усякої потреби. Ось де є вона, природна така сила, зроблена в житті Паршеком. Його примусила обстановка минула на це піти. Він робив сам ці природні якості дослідним шляхом. Для того я в природі робив, щоб людям було хороше. Це вів нашого чоловіка Святий Дух, він на арену за собою тягнув еволюцію. Тихий такий підхід і таке свідоме в усьому терпеливе діло. Ми повинні це зробити, а не те, що нам доводиться так робити.
170. А природа не купляється й не продається. Хворобу саджає на чоловіка природа за його вину, він щось зробив. Даремно природа не посадить. Вона нас терпить. Ми хочемо, щоб нам природа так давала без усякого. Ось які наші в цьому великі діла.
172. Це діло, котре ми робимо —це для природи є великий каприз. Вона це в себе не любить, старається від цього діла позбавитись. Ми з вами в ній – убивці, ми – злодії.
183. Бога як такого ніхто не бачив і не міг бачити. А капіталісти, вони вірять йому, а щоб виконувати – цього вони не роблять. Так краще їм зовсім ніяк не вірити. Вони ж ненажери, вони злодії й убивці, словом, нелюди. Так само й комуністи, вони не вірять йому.
191. А за Паршековим ділом, своє місце ніхто не мав права займати, як його зайняла назначена особа. Він це місце тимчасовим явищем у себе в національності зайняв до одного моменту до випадку. А Паршека обрала одного за ділом самородка, а джерело його – це загартування-тренування. Паршек один у цьому ділі трудиться на благо всього світу всіх людей. Він говорить нам усім таким ось людям, треба кидати так індивідуально захищатись, щоб у чужому доводилось жити. Це – бездушне, воно зовсім мертве, але не живе, а з ним як із таким жити не можна буде. Більшість у природі цього, воно тягне живе на смерть.

«Паршек». 1983.03

3. Природу треба любити, її берегти, як око. Хвороба не відіграє ролі проти чоловіка, а відіграє ролі чоловік проти хвороби. Нам треба вчитися в Іванова, щоб не сідати в тюрму, не лягати в лікарню. Жити вільно, не лізти на рожен. Яка буде слава нам, якщо ми головку свою низько поклонимо дідусеві, бабусі, дядеві з тьотею та молодому чоловікові, скажемо: «Здрастуйте». Ех і життя моє тяжке. Зрозумійте моє терпіння, свої серця загартуйте. Милі мої ви всі люди, гляньте на сонце, на своє оздоровлення. Бути таким, як я – Переможець природи, Учитель народу, Бог землі.
5. Що в цьому краще, якщо нам усім сказав Паршек? Його слова – це є Бог. Він має прозвучати по всьому світові – мир по всій землі.
6. Говорить, нам усім як таким указує пальцем: не треба орати землю – це наш великий у цьому гріх – Паршек за це все, зроблене ними, нікому не прощає. Це багатство чоловіка, він за нього воює, убиває чоловік чоловіка. Якби ми цього не робили в житті своєму, то ми б з вами не воювали й воювати ніхто не здумав. Це є істина одна з усіх, вона переможе нам усе. Ми в природі через це все ніщо. Нас вона так била, нас за це б’є як таких. Через це діло ми в ній – ніщо. Земля наша – є наше багатство, чим ми в цьому багатіємо, за що нас природа простуджує. Ми в цьому хворіємо, похворіємо, а потім на віки віків помираємо. Наш у цьому ділі є великий програш. Не перестанемо цього діла робити – ми всі в житті своєму повмираємо.
7. Наше життя все залежить від землі, від води й від повітря. Земля нам дає надра, вона родить нам багатий урожай. Ми це все направо,наліво продаємо й ми це купляємо, що нами це введено законом. А по ділу Паршека, цього робити неможливо.
Йому треба в цьому життя його й природне практичне вчення, щоби без усякої помилки нашим ученим доказати про те, що є в природі таке ім’я одне з усіх нас. Один – для всіх, а всі – для одного. Це  Паршек.
8. Його місце не зайняте ніким ніде. Такого чоловіка всі люди ждуть, хочуть його бачити. Він у житті корисний для нашого чоловіка. Потік зміниться зі старого на новий.
9. А коли Паршека просять, як Бога, то тут же природа цього чоловіка обдаровує, він залишається цим задоволеним. А раз чоловік це в житті отримує, то ми спільними силами повинні повірити й усіма силами попросити його, щоб наше життя змінилося у бік хорошого. А щоб нам так жити, нам треба народитись у природі без усякої такої потреби. Це нам треба буде Чувілкін бугор. Ми це діло вже пробували практично. Хотіли, щоб ми не вчили його, що треба буде йому робити. А він своїм учинком новим небувалим нас усіх буде так учити.
11. Ми, люди, його на своїх руках виходимо. Це наше спільне дитя, ми його в матері так ждали як ніколи – на руки взяли й понесли.
13. Війна, вона неминуча. Ось що говорить нам природа. Треба всім просити Паршека – не буде війни. А війна робиться через природу. Землю облюбували, присвоїли в природі. Своє ім’я, воно примусило, чужим виявилось, як воно й є в житті. Свого нема, а чуже не збережеш. Природа не наша є. Вона міняється. Сьогодні моя, а завтра іншого.
14. Щоб домовитися, нема можливості, Паршекові природа підказує. Це неможливо. Сили обидві рівні, поступитись нікому не можна. Краще вмерти, ніж це зробити в людях? Нами це місце знайдено з усіма умовами, щоби була можливість нашому чоловікові зоставатись у природі без усякої потреби. Люди скажуть гучно: це місце наше райське, чоловікові слава безсмертна.
18.Чим ми жили? Це наше діло, у котрому ми сильно помилились, присвоїли до свого імені: це моє. А моє – це приватна власність, індивідуальний капітал. Його ніхто не має права собі присвоювати, щоб назвати своїм ім’ям. Одна природа в силах поділити цього хазяїна добро.
19. Цьому хазяїнові за це все вона подала його призначену природою смерть.
20. А допомогу дає чоловікові, якщо ти його знаєш як такого, він нам у будь-який час у будь-якому місці – це Бог. Він із нами живе. А раз ми його знаємо, який він є, і де він є, то проси його. Він завжди тобі в усьому поможе.
22. Нам треба зовсім кинути це робити. Ми з вами не навчились без цього залишатись. Паршек проти цього діла. А треба не помилятись, і не треба втомлятись. І місто, і село, і хутір – це бездушне, усе мертве, чуже, негоже зовсім до життя – через це розвинута смерть. Ні гвинтівка, ні кулемет, ні гармата ніяка, лазерний промінь, ніяка ракета (у літаку й на суші), ні ядерне, ні якесь інше не поможуть у цьому 2-тузовому віці. Це ж сила проти такої сили, котрі поділились пополам у природі – Натовський блок і Варшавський договір. Ми всі в цій продукції необхідно самі згоримо.
23. Нема ніякого в природі такого захисту, крім мене однієї та мого вибраного в людей сина Порфирія, котрого люди назвали Паршек. За його любов до мене я йому вірю й поможу в усьому всюди. Що він попросить, те йому дам через любов його. Просіть його ви всі. Він правильно між мною й вами робить, війни він не хоче, а щоб ми, усі земні люди, дали своє слово, щоб між собою, людьми, не воювати. Діло – за ним, він до мене звернеться, попросить мене, а я це зроблю. Люди ображені йому, як Богу, вірять індивідуально, а отримують реально. А коли просьба спільна надійде до Паршека, він зробить все в людях.
24. А прийде такий час – ми, усі люди, визнаємо його як такого, ми зробимось усі, як він.
31. Генерали, полковники, майори, капітани, лейтенанти, прапорщики, сержанти, солдати, що живуть за свої засоби, роблять у себе цю бойню. Відмовтесь і згодьтесь на одне – усім людям, що живуть, одна зарплата буде однакова 33 карбованці.
32. Яка буде в людях істина! Вони не будуть умирати ніколи. Знаєте Паршека, він цю ідею підніс. Усі люди цього хочуть.
33. Я є Учитель усього народу. За своїм ділом я – Бог. А йому як такому ніхто не хоче вірити. Він не хоче, щоб люди з людьми за що-небудь сварились.
33...ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити.
34. Перше. Це треба два рази, вранці й увечері, купатись холодною водою. А потім – з людьми здоровкатись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло — вони як хочуть. А після цього: треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені нічим не хворіти. У п’ятницю о шостій годині повечеряй, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти (тягни повітря) й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього всього їж, що хочеш і скільки хочеш. Твоє здоров’я це є все. Не харкай, не плюй на землю, не пали, не пий вина. Це твоє законне в цьому діло.
36. Життя в цьому зміниться, потік буде інший, потік життєвий. Люди раді щоб умерти, а смерть скасується, її не буде в людях. Люди будуть заслужувати свою увагу в природі, вона нас, таких людей, своїм ділом пожаліє. У неї, як у матері рідної, родиться милість.
37. А коли між нами, людьми й природою, буде життя вічне, невмираюче, ця милість, нас ніхто не образить.
42. А щоб побажати те, чого сам не хочеш. Це Ісуса Христа. Йому як такому сильно вірять, а от виконувати вони не хочуть.
50. А тепер люди цього забажають, що знайшов Паршек. Їм природа поступиться. Дух Святий напередодні. Еволюція людська була, вона є, і вона буде після отця й сина. Їй не треба нічого такого, щоб чужим скористатись.
52. Як старим оточувався отець, був син, змінив отця, а діло як було, так воно й залишилось. Люди це роблять, а це їхня помилка, та ще яка вона. Захворів чоловік, похворів і вмер на віки-віків. Це нам не все. Слідом за цими двома йде еволюційна сторона Духа Святого. Це нове небувале життя безсмертного чоловіка. Він же є для нас усіх Паршек зі своєю просьбою.
74. Люди повинні про це знати й повинні робити те, що треба для порятунку свого в природі життя.
Просіть у всьому його, Паршека, він у всьому милостивий, доброзичливий. Паршек, він має сили на це. Просіть його, він же чоловік, любить усіх однаково, хоче бачити їхнє між собою добро.
81. Паршек прослідкував цю історію, котра робилась нами, людьми. Він вивів підсумок цього усього минулого на людях життя. Вони в цьому не задовольнили себе. Їх необхідність примушує це діло робити, щоб у цьому всьому своїм тілом помилитись. Він так захворів, застудився, утратив у цьому своє здоров’я.
82. Ніяка машина, ні криголам, ніякий супутник, ні вся мільйонна економіка чоловіка не врятує в житті. Його врятує тільки людська ідея самородка. А джерело – загартування-тренування. Це для всіх людей усього світу труд Паршека. Він для всіх такий у житті є. Це чесність, вона проста, але справедлива.
100. Війна – нам усім розруха, вона нас образить, ми в ній умремо. Два чоловіки винуваті, обидва багаті на засоби, погрожують один одному. А над ними стоїть голий, босий Паршек. Ніяке слово не поможе нам, усім людям, як тільки безсмертя. Умре Рейган, умре Андропов, а люди, вони залишаться. Самі вони Паршека знайдуть, безсмертного чоловіка. У нього спитають: «Як же нам бути, що ми повинні тепер робити?» Їм як людям проспіває Гімн свого природного життя, воно нас усіх врятує в житті.
102. Природа цим людям покаже Паршека. Вони йому поклоняться й спитають: як же бути, і що нам робити? Паршек їм скаже: ідіть у природу й те ви робіть, що роблю я в житті. Моє діло – на мені.
106. Діло те, котре ми робимо, треба його кинути, зовсім не робити, як не робили до цього. Люди все це зможуть зробити.
107. Ось що зробив Дух у природі чоловікові: він не визнав життя чоловіка й не дав йому далі жити. А без Духа життя в природі нема, а є життя чоловіка технічного, не духовного, у штучному й хімії.
108. Отець і син у житті своєму без Духа жили, їм природа не помагала, а заважала своїми засобами. Вона брала життя чоловіка із собою. А от слідом за двома йде еволюція Духа Святого, вона ніколи не була на білому світі. Що примусить чоловіка відмовитись від усього цього, як чоловік узяв на себе всю ініціативу нашого життя. Вона має в природі жити безсмертним.
117. Я прийшов на землю для того, щоб смерть як таку вигнати, а життя в славу ввести.
128. Моя життєва система – любити людей, а люди люблять мене...А коли ти любиш природу, то що може бути краще, ніж це. А на твою любов багато людей відгукнуться, вони про тебе іншим розкажуть усе, потрібне їм.
129. Якщо будете жити по-своєму, як ви живете, то безслідно вмрете. ...Я це робив свідомо під виглядом психічно хворого, а в самого проходило без усякої шкідливої помилки.
133. За це все він умирав і буде вмирати. За моїм висновком, легше й краще нічого подібного не робити, а свідомо терпіти без усякого чужого. Це все людське належить не нам, а природі-матері рідній. А ми цим ділом ловимо й убиваємо як своє, за що й будемо відповідати. Люди самі зробили в природі своїй діло, а тому я, Бог землі, не хочу, щоб люди в цьому ділі помирали.
134. Природа мати, що зберігає своїми силами, молода, але від нашого діла робиться стара.
135. Що ми в ній робимо? Бику – ярмо на шию, а коню – хомут, словом, ніж – під серце. Паршек не велить такими ставати. Краще будемо жити, ніж умирати, як ми вмираємо.
154. Ми її самовільно облюбували, захопили, обгородили, присвоїли до свого ім’я: це мовляв, моє. У природі як у такій свого нема, а є спільне благо всіх наших людей. Не зношувати й не пожирати, а треба свідомо в цьому ділі терпіти – це всім людям треба.
155. А за Паршековим ділом, не треба буде так робити, природу ображати не треба, її примушувати не треба.
158. Якщо Паршек сам над собою це зробив, то чому ми цього не зможемо зробити? Ми народились у природі однаково, нас у природі зустріли: водою слід промили, а повітрям виштовхнули, а земля прийняла повзати. Ми в життя всі до одного так прийшли. З нами прийшов Паршек,
165. Ядерна зброя – це є продукція людського життя, вона має застосовуватись. Ніякі уговори це не зроблять, а тільки була війна між людьми, вона є така, і буде вона. А тепер війну готують світову на злі, ненависті. Паршек говорить нам усім, хто цю війну готує, він хоче випробувати на собі це. Хіба можна такою зброєю воювати? Нам треба навчитись, як треба буде жити, а ми вчились у школах, як треба буде воювати. Армія складається з генералів, полковників, капітанів, майорів до самого солдата.
189. А я вийшов з Луганська на аеродром, «кукурузники» літають. Найвищий літаючий. Я поставив перед собою: якщо цей літак сяде біля моїх ніг, то моя ідея процвітає. І ось тобі – цей літак сідає біля моїх ніг. Я підхожу, у водія спитав причину цього всього. Він говорить: «Невідомо». Я пішов далі. Іду далі, знаю місцевість, тільки дві дороги трапились.
190. Я закрутився. Мені все те, що я бажав, не давало знати, куди йти. А потім десь узявся чоловік, він правою стороною йшов. Я його діждався, він від мене почув моє вибачення. Я перед ним вибачився, спитав: а як мені попасти в Синельникове? Він сказав: «Іди по моїй дорозі». Я пішов, п’ять кроків пройшов, оглянувся: а його нема, він десь дівся. Ні ярка, ні кущика, а чоловіка нема. Хто був? Це самі подумайте. А я бачив його чоловіком. Він мені мою дорогу показав. Я її повинен зберегти, цю ідею, для всіх наших добрих людей, хто хоче жити в природі тільки із задовільним.

Див. також

Джерела

Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Каталоги. Іванов Порфирій Корнійович. [1]
Книга життя Ош. (Упор. Ош В. О.). — Вінниця: Книга-Вега. 2005.— 272 с. (Вибрані праці Іванова П. К.)
Л. О. Зіганшина. Світоглядні засади вчення Порфирія Іванова. — Київ 2012. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук. — http://www.parshek.com/upload/book88.pdf
Ю. А. Казновская. Дисертация на тему учения Порфирия Иванова на соискание ученой степени кандидата философских наук.

Посилання

Збірка праць П. К. Іванова. — http://www.osh.kiev.ua
https://ru.wikiquote.org/wiki/Порфирий_Корнеевич_Иванов
https://ru.wikibooks.org/wiki/Эволюция
https://uk.wikibooks.org/wiki/По-еволюційному

Примітки

↑ НБУ Вернадського. Каталоги. Іванов Порфирій Корнійович

[1] НБУ Вернадського. Каталоги. Іванов Порфирій Корнійович

[1]