Іздрик Юрій Романович

	Іздрик Юрій Романович
	Юрій Іздрик (2008)
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Іздрик Юрій Романович (нар. 16 серпня 1962) — український прозаїк, поет, культуролог.

ЦитатиРедагувати

Патріотизм — це дуже інтимна штука, ну, холєра, це як любов до жінки. Як можна об'єднати поняття «любов до жінки» в якийсь загально-національний рух? Або під стягами любові до жінки разом ходити на демонстрації чи вмирати за це? Можна вмерти за жінку, а можна за Батьківщину — кожен вирішує сам^[1].

Проза для мене завше була актом автопсихотерапії. Тобто обговорення, називання емоцій. Бувають і депресивні вірші, але здебільшого це все-таки позитив, принаймні я так переживаю зараз^[2].

У 90-ті був досить непростий період, коли паралельно відбувалися різкі соціальні трансформації, розвивався бандитизм, безгрошів’я. Але я та мої однолітки, колеги: тогочасний Андрухович, Прохасько, Єшкілєв, – ми намагалися, отримавши свободу з розвалом союзу, у тому числі свободу публікацій, творити та пропагувати у маси більш-менш модерне, більш-менш космополітичне мистецтво^[2].

Острів КркРедагувати

Вона була єдиною жінкою, з котрою мені подобалося спати. Ну, спати, просто спати, розумієш? Я ненавиджу, коли хтось вночі пітніє коло мене, сопе мені у вухо, коли чиєсь волосся лізе в очі. Але з нею все було по-інакшому. Я повірив, що можна спати обійнявшись цілу ніч. Що можна прокидатися вночі тільки для того, щоб обійняти ще. Що можна любити її запах. Що можна любити всі її запахи. Що першим ранковим бажанням є не тотальна дезинфекція, а бажання поцілувати. Зазвичай я прокидався раніше і дивився, як вона спить. Куди там! — я просто милувався, дивлячись, як вона спить. Я не знав, що можна спати так гарно, що гарним може бути навіть дихання. Я ніколи не здогадувався раніше, що можу полюбити чиєсь дихання, зрештою, раніше я не здогадувався багато про що, і віриш… був набагато щасливішим^[3].

Цитати про автораРедагувати

З огляду на пропиті разом роки це справді важко і не завжди мені вдається — відокремитися від Іздрика^[4]. — Юрій Андрухович

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Іздрик.. Острів Крк та інші історії: повість, новели, автокоментар / Передмова Юрія Андруховича. — І.-Ф.: Лілея-НВ, 1998. — 120 с. — ISBN 966-7263-38-X
RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга друга. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 264 с. — ISBN 978-617-679-191-1

[RECвізити2—2017——27-1] RECвізити2, 2017, с. 27

[weche-2] а ^б Що таке мистецтво? Спочатку мусить бути прикольно, а потім щоби ще й було красиво

[Острів_Крк—1998——50-3] Острів Крк, 1998, с. 50

[Острів_Крк—1998——7-4] Острів Крк, 1998, с. 7

[1]

[2]

[3]

[4]