Ілюха Юлія Анатоліївна

Юлія Анатоліївна Ілюха (нар. 1982) — українська письменниця, журналістка, волонтерка.

Ілюха Юлія Анатоліївна
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

ЦитатиРедагувати

  •  

Любов буває різна: гірка, егоїстична -— та все одно це любов, заради якої ми все і робимо[1].

  •  

Мені як письменниці цікавіше писати про нещасливих людей[1].

  •  

У відчутті горя і нещастя набагато більше відтінків і півтонів, ніж у того щастя. Лише той, хто пізнав всю повноту горя, згодом зможе повноцінно відчути і пережити щастя[1].

  •  

Ми часто і багато мріємо в дитинстві. А в дорослому віці ми це засуваємо десь у глибини, ховаємо за матеріальними речами. Цю здатність мріяти можна якось дістати з глибин і мрії знову пробуджуються[1].

  •  

Моє волонтерство почалося з двох тортів, які я пекла для знайомого. Він організовував концерти у військових частинах. Ми після цього продукти мішками збирали, одяг, рації, берці. Все це на гроші, які передавали небайдужі харків’яни[1].

  •  

Мені взагалі поки що важко усвідомити, що я — письменниця. Це щось таке …знаєте, як ми з колегами ходили в школу на зустріч, і дітей більш за все здивувало, що письменники можуть бути живими, що це — не просто портрети на стіні, що письменники бувають і живими[2].

  •  

Треба, звісно, писати про війну для дітей, але не так, як це було в нашому дитинстві. У нас була героїзація війни. Зараз дітям треба наголошувати на тому, що війна — це зло, це погано, але ми праві, бо захищаємо свою країну[2].

ПриміткиРедагувати