Австро-Угорщина
А́встро-Уго́рщина (нім. Österreich-Ungarn) — у 1867—1918 роках дуалістична монархія (імперія) в Центральній Європі. Федерація Австрійської імперії та Угорського королівства. Займала терени сучасної Австрії та Угорщини, а також Чехії, Словаччини, Хорватії, Словенії, Чорногорії, частини Італії, Польщі, Румунії, Сербії, України. Столиця — Відень. Офіційна мова — німецька.
Цитати
ред.Ця імперія має загинути. Наш цісар ще не стулить навіки очей, як ми розпадемося на сотню шматків. Балканці будуть могутніші за нас. Усі народи створять свої паскудні крихітні державки, і навіть євреї проголосять свого короля в Палестині. |
|||||
— граф Хойницький (Йозеф Рот, «Марш Радецького») |
Ціканія мала ліберальну конституцію, але клерикальну владу. Країною керували клерикально, але жили в ній вільнодумно. Перед правом усі громадяни були рівні, але не завжди всі почувалися громадянами. Був парламент, який настільки різко користувався своєю свободою, що переважно його тримали закритим.[2] — Країна Ціканія [від абревіатури Ц. К. — «цісарсько-королівська»] — образ Австро-Угорщини |
|||||
— Роберт Музіль, «Людина без властивостей» (1930) |
Австро-угорська монархія не могла відважитись на ратифікування Берестейського договору, щоби не наразитись ще більше державам антанти, та всетаки по хліб на Україну посилала. Це була історична австрійська політика: все на два боки, а нічо в час! Також зі страху перед Поляками — австрійський уряд обіцював польській парляментарній репрезентації, що й додатковим договором в Берестю щодо Галичини — користуватись не буде[3]. — «Великий зрив» |
|||||
— Кость Левицький |
Примітки
ред.- ↑ Тетяна Монолатій. Поляки галицько-волинського пограниччя у творах Йозефа Рота
- ↑ https://www.academia.edu/33462255/Co_to_znaczy_nie_mie%C4%87_w%C5%82a%C5%9Bciwo%C5%9Bci_O_autonomii_rozumu_w_Cekanii_w_Musilologie_1_red._M._Falkowski_Fundacja_na_Rzecz_My%C5%9Blenia_im._Barbary_Skargi_Warszawa_2017
- ↑ Великий зрив, 2018, с. 26