Кертес Імре

Імре Кертес (угор. Kertész Imre, 1929–2016) — угорський єврейський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури за 2002 рік «за опис тендітного і крихкого досвіду боротьби індивіда проти варварського деспотизму історії».

Кертес Імре

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Найголовніше — не опускати руки: адже завжди як-небудь та буде, бо ніколи ще не було, щоб ніяк не було.

Коли я думаю над новим романом, я завжди думаю про Освенцім.

Життя — це пристосування. — «Знедолений»

Голокост — це світовий досвід, універсальна алегорія, яка створює культуру, що їй належить ключова роль у європейській спадщині.

Про Кертеса

	В усі часи письменники були свідками епохи, хоча переважно їхні свідчення залишалися голосом волаючого у пустелі. А з-під пера італійського прозаїка Прімо Леві та угорця Імре Кертеса вийшла значно яскравіша й більш вражаюча, ніж будь-які, навіть найдетальніші статистичні дані, картина повсякденного життя в таборі смерті Освенцім. У романах «Якщо це людина» Леві та «Знедолений» Кертеса два колишніх в’язні концтабору, один — уже тоді дорослий чоловік, другий — ще зовсім хлопчисько, вихлюпують важку пам'ять про минуле. Так само, як це зробив Олександр Солженіцин — і у своїй першій повісті «Один день Івана Денисовича», і потім, від книги до книги, він розповідав усьому світу, що таке Архіпелаг ГУЛАГ.
	— Гюнтер Грасс