Ісаєнко Андрій Миколайович

Андрій Миколайович Ісаєнко (22 липня 1986, м. Запоріжжя) — український актор театру та кіно. Заслужений артист України (2021). Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2022). Чоловік Олесі Моргунець-Ісаєнко.

Ісаєнко Андрій Миколайович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Коли почалася велика війна, я спершу вивіз дружину і доньку на Західну Україну. А потім я почав займатися волонтерською діяльністю. Завозив військовим медикаменти, завдяки друзям з Португалії. Поки не було роботи, займався виключно підтримкою України. А згодом ми почали їздити на гастролі з виставою "Погані дороги". Це вистава про війну з 2014 року. Ми намагалися показати Європі, що війна робить з людьми і наскільки це страшно. Далі ми поставили виставу для українських біженців у Латвії, Литві та Естонії. А потім ми повернулися до України, запрацював театр, тому ми знову були задіяні у своїй професії». — про життя в умовах війни в інтерв'ю УНІАН "Сутички з росіянами були, коли вони поводилися не по-чоловічому", - актор Андрій Ісаєнко (21 січня 2024 року)

«Виїхати за кордон і підло не повернутися? Я нікого не хочу засуджувати. Можу зрозуміти їх як людина, а як громадянин своєї країни - ні. Насправді у мене було багато можливостей залишитися в Європі. Я неодноразово туди їздив як волонтер і як актор, але бажання залишитися там остаточно не було. Я так не можу». — про ставлення до того, що деякі відомі люди на початку війни виїхали за кордон та не повернулися в інтерв'ю УНІАН "Сутички з росіянами були, коли вони поводилися не по-чоловічому", - актор Андрій Ісаєнко (21 січня 2024 року)

«До великої війни займався частіше, а після - не було часу та натхнення. Але на одній з вистав мені довелося роздягнутися до трусів. Хтось з глядачів зняв мене на камеру, а потім виставив відео у соцмережі. Я коли побачив себе, то жахнувся. Тому у березні минулого року я купив абонемент до зали і почав займатися, щоб, виходячи на сцену, мені не було соромно». — про гарну фізичну форму та заняття спортом в інтерв'ю УНІАН "Сутички з росіянами були, коли вони поводилися не по-чоловічому", - актор Андрій Ісаєнко (21 січня 2024 року)

«А як можна до цього ставитися, якщо це все одно буде? Або ходити і думати, як це погано і псувати собі нерви, або просто прийняти, що це професія. У мене є вистава, де я повністю роздягаюся на сцені і сідаю з дівчиною у ванну. Дружила ходила на прем'єру вистави. Бачите, я ще живий (сміється). Навіть коли ми знімали повнометражний дебют моєї дружини "Казка про гроші", мені треба було поцілуватися з Настею Карпенко. Ми якось там цілувалися, а моя дружина почала кричати: "Ви можете нормально поцілуватися?" От вам і ставлення дружини до цього». — про ставлення дружини до поцілунків у кадрі в інтерв'ю УНІАН "Сутички з росіянами були, коли вони поводилися не по-чоловічому", - актор Андрій Ісаєнко (21 січня 2024 року)

«...я дуже давно чекав, коли Україна почне знімати кіно українською. Я з Запоріжжя. Коли був ще підлітком, то у нас було всього дві українські школи. Тому з українською все було складно. Але коли народилася дочка, ми в сім'ї почали спілкуватися українською, щоб дитина також її вивчала. До речі, у мене україномовна дружина, яка з перших днів знайомства привчала мене до рідної мови. Часом вона може мене виправляти, коли я на емоціях можу щось сказати російською. Навіть донька каже: "Тато, що за російська мова?" Я виправляюся». — про те, чи складно було переключитися суто на українські проекти та розмовляти у кадрі виключно рідною мовою в інтерв'ю УНІАН "Сутички з росіянами були, коли вони поводилися не по-чоловічому", - актор Андрій Ісаєнко (21 січня 2024 року)

«Тоді ми ще всі разом жили у бабусі. По телевізору йшла якась передача, де Кіркоров співав з Пугачовою пісню "Зайка моя". Чомусь мені захотілося в телевізор. Я не знаю, чому на це повпливав саме Кіркоров, не можу відтворити, що саме відбувалося у моїй голові (сміється). Я просто пам'ятаю той момент, коли захотів стати відомим». — про те, як вирішив стати відомим в інтерв'ю УНІАН "Сутички з росіянами були, коли вони поводилися не по-чоловічому", - актор Андрій Ісаєнко (21 січня 2024 року)

«Це було моє дитинство, тому у будь-якому випадку це були прекрасні часи. Я їх не забуду ніколи. В 1990 році мені було чотири роки, а в 1999-му - чотирнадцять. Для мене це було безтурботне життя. Я точно пам'ятаю, як важко було батькам. Іноді ми тижнями не бачили м'яса, бо батько певний час шукав роботу через скорочення. Але я не можу сказати, що мені було погано. Я до 15 років жив у бабусі, гуляв з друзями. Батьки купили квартиру, коли мені було 7. Але я все одно вирішив залишитися з бабусею, бо там були мої друзі. До батьків я, звісно, приходив. Мама завжди заманювала мене чимось смачненьким. Я прийшов, поїв, але повертався до бабусі, бо там були пацани, гуляння та інше». — про дитинство та життя в 1990-х роках в інтерв'ю УНІАН "Сутички з росіянами були, коли вони поводилися не по-чоловічому", - актор Андрій Ісаєнко (21 січня 2024 року)

«Я хочу, щоб вона знала українську, англійську, і якщо вона знатиме російську, я не буду проти. В майбутньому вона зможе читати якісь твори в оригіналі. Я не кажу про Достоєвського, бо там намагання зрозуміти цю "руську душу", а ні до чого хорошого він цю "руську душу" не довів». — про майбутнє своєї доньки в інтерв'ю УНІАН Актор Андрій Ісаєнко з "Жіночого лікаря" виступив проти тотальної українізації: що він каже (25 жовтня 2023 року)