Пугачова Алла Борисівна

радянська та російська співачка, композиторка-піснярка, естрадна режисерка, продюсерка, кіноакторка та телеведуча

А́лла Бори́сівна Пугачо́ва (рос. Пугачёва Алла Борисовна нар. 15 квітня 1949 року, Москва, Російська РФСР, СРСР) — відома радянська та російська співачка, композиторка, естрадна режисерка, продюсерка, кіноакторка та телеведуча. Народна артистка СРСР (1991), лауреат Державної премії Росії (1995).

Алла Пугачёва
Alla Pugacheva on Slavianski Bazaar in Vitebsk 01 (cropped).jpg
На фестивалі «Слов'янський базар в Вітебську», 2016
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

 
Алла Пугачова
  •  

Люди іноді вважають мене зарозумілою, не розуміють, що все це — від сором'язливості. У мене були періоди, коли я зовсім себе не любила. Потім зрозуміла: коли ти себе любиш, тоді і тебе люблять. Я взагалі заряджаюся від любові — до себе, до чоловіків, до Христини, до онуків, до глядачів.

 

Люди иногда считают меня высокомерной, не понимают, что все это — от застенчивости. У меня были периоды, когда я совсем себя не любила. Потом поняла: когда ты себя любишь, тогда и тебя любят. Я вообще заряжаюсь от любви — к себе, к мужчинам, к Кристине, к внукам, к зрителям.[1]

  •  

Шкода, коли пропадає інтерес до роботи. Жити без інтересу до того, що ти робиш, неможливо. У Пола Маккартні є інтерес до того, що він робить. Він відчуває, що він потрібен, його музика потрібна. Мадонна... Я вже побачила втому на її обличчі. Незважаючи на те що у неї шикарні всі номери. Я бачила - мене-то важко обдурити - втома і легка байдужість до того, що вона робить. Це вже знак того, що «пора валити».

 

Жалко, когда пропадает интерес к труду. Жить без интереса к тому, что ты делаешь, невозможно. У Пола Маккартни есть интерес к тому, что он делает. Он чувствует, что он нужен, его музыка нужна. Мадонна… Я уже увидела усталость на ее лице. Несмотря на то что шикарные все номера. Я видела — меня-то трудно обмануть — усталость и легкое безразличие к тому, что она делает. Это уже знак того, что «пора валить».[2]

  •  

Пішла тенденція звинувачувати мене в старості. Неначе люди самі не будуть старіти. А я-то зросла [з установкою] «Молодим усюди в нас дорога, старшим людям скрізь у нас пошана». І ось я, тітонька сімдесяти років, виросла на таких правилах, раптом читаю, і мене сміх розбирає: «Стара! Така-сяка. Дивіться, яка вона, без фарби, без усього! » Думаю: «А я тебе додам!» [В Instagram]. Instagram — це цікаво, мені вже сподобалося, пограти можна — коли нудно... І ось мені так це набридло, що всі пишуть, звинувачують: «Стара, стара». Так! Я стара. І нічого з цим я вдіяти не можу. Говорити про те, що у мене душа молода, я теж не буду. Так, я старію. Уже лягаєш і думаєш: «Прокинутися б».

 

Пошла тенденция обвинять меня в старости. Как будто люди сами не будут стареть. А я-то выросла [с установкой] «Молодым везде у нас дорога, старикам везде у нас почет». И вот я, тетенька семидесяти лет, выросшая на таких правилах, вдруг читаю, и меня смех разбирает: «Старуха! Такая-сякая. Смотрите, какая она, без краски, без всего!» Думаю: «А я тебя добавлю!» [в Instagram]. Instagram — это интересно, мне уже понравилось, поиграть можно — когда скучно… И вот мне так это надоело, что все пишут, обвиняют: «Старая, старая». Да! Я старая. И ничего с этим я поделать не могу. Говорить о том, что у меня душа молодая, я тоже не буду. Да, я старею. Уже ложишься и думаешь: «Проснуться бы».[3]

  •  

Не знаю, як у вас, а в мене відчуття того, що життя є коротким було завжди. Тому мені страшенно хотілося встигнути. Я абсолютно не боялася цієї короткостроковісті життя. Не боялася ніколи кінця, смерті не боюсь. Але я боялася піти ось так просто, непоміченою. Ну а чому я прийшла тоді в цей світ? .. Виявилося, що це дійсно так. Я не просто так прийшла в цей світ. І я зробила те, що хотіла. Я свою місію практично виконала.

 

Не знаю, как у вас, а у меня ощущение краткости жизни было всегда. Поэтому мне ужасно хотелось — успеть. Я совершенно не боялась этой краткосрочности жизненной. Не боялась никогда конца, смерти не боюсь. Но я боялась уйти вот так просто, незамеченной. Ну а чего пришла тогда в этот мир?.. Оказалось, что это действительно так. Я не просто так пришла в этот мир. И я сделала то, что хотела. Я свою миссию практически выполнила.[4]

  •  

Я тут якось сказала одному знайомому: «Потрібно бути сміливим, щоб поїхати в Америку жити». А він каже: «Потрібно бути сміливим, щоб тут залишатися»...

 

Я тут как-то сказала одному знакомому: «Надо быть смелым человеком, чтобы уехать в Америку жить». А он говорит: «Надо быть смелым человеком, чтобы здесь оставаться»...[5]

  •  

Будь-яка жінка — завжди акторка. І якщо вона погана акторка, вона зазнає поразки.[6]

 

Любая женщина — всегда актриса. И если она плохая актриса, она проиграет.

  •  

Грошей потрібно рівно стільки, щоб не відчувати себе приниженим.[6]

 

Денег нужно ровно столько, чтобы не чувствовать себя униженным.

  •  

Потрібно слухати тих людей, які кажуть тобі правду.[6]

 

Надо слушать тех людей, которые говорят тебе правду.

  •  

Я три рази була одружена, і я завжди була щасливою. Нещасливими були мої чоловіки, тому що я приносила їх в жертву сцені.[6]

 

Я три раза была замужем, и я всегда была счастлива. Несчастливы были мои мужья, потому что я приносила их в жертву сцене.

  •  

Зраду я можу зрозуміти, але не вибачити.[6]

 

Предательство я могу понять, но не простить.

  •  

Як же я її не любила! Чим більш я її не любила, тим популярнішою вона ставала.[7]про пісню «Миллион алых роз»

 

Как я ее не любила! Чем больше я ее не любила, тем популярнее она становилась.

Про неїРедагувати

  •  

Пісня у виконанні Пугачової перетворюється на сценічну мініатюру, в трьохвилинну виставу, в якій слово і музика рівноправні і рівноцінні, а пластика нерозривно пов'язана зі співом...[7]

 

Песня в исполнении Пугачевой превращается в сценическую миниатюру, в трехминутный спектакль, в котором слово и музыка равноправны и равноценны, а пластика неразрывно связана с пением...

  — Газета «Московский комсомолец» (1978).

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати