Ада Соломон

Ада Соломон (Ada Solomon) — румунська кінопродюсерка. Заступниця голови правління Європейської кіноакадемії. Представниця Румунської нової кінохвилі.

Ада Соломон

Медіафайли у Вікісховищі

Цей термін має також інші значення. Див. Соломон (значення)

Цитати

Близько 15 років тому інтерес до революції 1989 року був яскраво виражений у першому художньому фільмі Корнеліу Порумбою «12:08 на схід від Бухареста», у картинах «Як я провів кінець світу» Кетеліна Мікулеску та «Папір буде синім» Раду Мунтяна. Після цього багато хто з них закинули подалі тему історії й звернулися до сучасної тематики. Звичайно, вони говорять про суспільство, корупцію, відносини, як-от це робить Крістіан Мунджиу у фільмі «Випускний». У решті випадків ідеться про простіші, хоча й сучасніші явища.

За часів Йосипа Броза Тіто, ми дивилися на Югославію як на західну країну. Серби були вільніші за нас, мали більше товарів щоденного вжитку, їжі, контактів із західноєвропейськими країнами. Їм також було дозволено працювати за кордоном. За тих часів вони нам видавалися багатіями. Після падіння режиму Тіто, з початком розпаду Югославії, ситуація змінилася, і позицію заможних посіли ми, румуни. Почався процес, коли вже серби дуже хотіли перетнути кордон із Румунією, отримати румунський паспорт тощо. Мова про дуже складну історію, однак не про топову тему для румунського кіно.

Можливо, єдиним нині, хто й далі торкається дуже чутливих питань минулого, лишається Раду Жуде, і це присутнє в його картинах «Браво!», «Злякані серця», «Мене не обходить, якщо в історію ми потрапимо варварами». Це спроба торкнутися дуже складних, актуальних питань, поглянути на їхнє коріння із сьогодення. Спроба поглянути на сьогодення і торкнутися історії є в комедії «Іванна жахлива» режисерки Іванни Младенович, у якій ідеться про відносини між румунами й сербами. Дунай є не тільки природним кордоном між нашими країнами, а й тим, що нас пов’язує.

На початках у нас було багато ентузіазму щодо Євросоюзу, яскравого майбутнього, свободи… У момент, коли економічна ситуація стала складнішою, багатьом румунам довелося виїхати за кордон на заробітки, закривалися фабрики та заводи, і багато хто відчув себе наче загубленим, почалися проблеми. Мене вразило, що ми, румуни й українці, подібні проблемами, щоденним життям, трафіком на дорогах. І у вас, і в нас посеред міста руйнуються та занепадають красиві споруди, і нікому до того немає діла. Для мене це виявилося дуже великим сюрпризом.

Питання про те, як румунську історію показано крізь призму медіа, порушує у своїх документальних картинах Александру Соломон, проте не лише він. Також ідеться про Андрея Ужике, документальні стрічки якого спираються на ґрунтовну роботу в архівах. Ян Жоржеску свого часу зняв фільм про румунських німців — саксонців, які мешкали в Банаті з ХІІ століття. Наприклад, президент Румунії Клаус Йоганніс є етнічним німцем.

Румунські кінодокументалісти стають дедалі потужнішими. На цьогорічному кінофестивалі «Молодість» було представлено неймовірно чудовий фільм «Акаса, мій дім» Раду Чорнічука. Також не забуваймо про картину «Колектив» Александра Нанау, яка принесла Румунії першу номінацію на премію Оскар. Це документальна стрічка, однією з дійових осіб якої є дуже відомий і яскравий політик Влад Войкулеску, який на 2020 рік був міністром охорони здоров’я Румунії.

Я зараз допомагаю створювати документальний фільм «Чий я пес?» Роберта Лакатоша, в якому показано дилему угорців, що мешкають у Румунії. Це ще одна дуже серйозна тема для моєї країни, бо в Румунії цих людей бачать як угорців, а в Угорщині — як румунів. Цей фільм буде водночас і веселим, і дуже серйозним.

Якби я могла якось повчати, як треба робити кіно, щоб режисер отримував винагороду за свою працю, а його фільми дивилися й ставали широковідомими у світі, то сказала б так: лишайтеся локальними, говоріть про знайомі вам речі, які знаєте найкраще. Говоріть про те, що у вас на душі, про своє власне коріння. Не користуйтеся рецептами, які здаються вам універсальними: у результаті вони виявляються пустопорожніми. Румунські фільми мають бути румунськими, українські — українськими, і не треба в когось копіювати шаблони.