Алі ібн Абу Таліб
А́лі ібн Абу Та́ліб, Алі син Абу Таліба якого також називають Лев Алі (араб. علي بن أﺑﻲ طالب) (близько 604–661) — четвертий праведний халіф, двоюрідний брат і зять Мухаммеда (чоловік доньки Мухаммеда Фатіми). З іменем Алі пов'язаний перший в ісламі розкол, що привів до зародження релігійно-політичних рухів шиїтів і хариджитів і до їх обособлення від сунітської більшості. Шиїти-імаміти вважають Алі першим із Дванадцяти імамів. Нащадків Алі називають Алідами.
| Алі ібн Абу Таліб | |
| |
| араб. علي بن أﺑﻲ طالب | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Найбільше багатство — розум.[1]
- Душу за душу, якщо помру, то вбийте, а якщо залишуся, то сам розберуся з ним.[2]
- Був я вчора повелителем, а сьогодні став підлеглим, був розпорядником, а став виконавцем. Ви хочете залишитися в живих, і я не можу вести вас до того, що викликає у вас відразу.[3]
- Є люди, що поклоняються Аллаху з вигоди, і це — поклоніння торговців, і є ті, що поклоняються Аллаху з трепету, і це — поклоніння рабів, і є люди, що поклоняються Аллаху із вдячності, і це — поклоніння вільних.[4]
- Як описати мені те, початок якого — горе, а кінець його — небуття![5]
Джерела
ред.- ↑ Крилаті вирази вислови цитати Про розум, знання та переконання
- ↑ Олег Георгиевич Большаков История Халифата. — Наука, 1989. — Т. 3. — С. 88.
- ↑ Олег Георгиевич Большаков История Халифата. — Наука, 1989. — Т. 3. — С. 58-59.
- ↑ Имам Али. Путь красноречия, мудрое изречение 237.
- ↑ Имам Али. Путь красноречия, хутба 82, С. 62.