Амет-Хан Султан
Амет-Ха́н Султа́н (крим. Amet-Han Sultan, 25 жовтня 1920, селище Алупка, Ялтинський повіт, Таврійська губернія — 1 лютого 1971, Московська область, РРФСР, СРСР) — національний герой кримськотатарського народу, радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни, двічі Герой Радянського Союзу, Заслужений льотчик-випробувач СРСР.
| Амет-Хан Султан | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Коли старий орел передчуває наближення смерті, він з останніх сил рветься вгору, піднімається якнайвище. А потім складає крила і летить каменем на землю. Тому гірські орли вмирають в небі — на землю вони падають вже мертві… — 25 жовтня 1970 року (за три місяці до загибелі). |
|||||
Когда старый орёл предчувствует приближение смерти, он из последних сил рвётся вверх, поднимается как можно выше. А потом складывает крылья и летит камнем на землю. Поэтому горные орлы умирают в небе — на землю они падают уже мертвые[1]... |
Цитати про Амет-Хана
ред.Був у мене знаменитий друг, двічі Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан. Батько в нього дагестанець, а мати — татарка… Дагестанці вважають його своїм героєм, а татари — своїм. «Чий же ти?» — запитав я його одного разу. «Я герой не татарський і не лакський, — відповів Амет-Хан, — я Герой Радянського Союзу». «А чий син?» «Батька з матір'ю. Хіба можна їх відокремити одне від одного?» |
|||||
Был у меня знаменитый друг, дважды Герой Советского Союза Амет-Хан Султан. Отец у него дагестанец, а мать — татарка… Дагестанцы считают его своим героем, а татары — своим. «Чей же ты? — спросил я его однажды. «Я герой не татарский и не лакский, — ответил Амет-Хан, — Я — Герой Советского Союза». «А чей сын?» «Отца с матерью. Разве можно их отделить друг от друга?»[2]. | |||||
| — Расул Гамзатов |
У повітрі він як лев. Він швидко приймав рішення на зав'язку бою, на атаку. У нього була улюблена команда «Алюр три хрести! За мною!», — і його команда вступала в бій. Це була людина — небесний лев… |
|||||
В воздухе он как лев. Он быстро принимал решения на завязку боя, на атаку. У него была любимая команда «Аллюр, три креста, за мной!», — и так его команда вступала в бой. Это был человек — воздушный лев[3]… | |||||
| — Аркадій Ковачевич |
Я думаю, що іншого такого льотчика у нас в країні не було. Що стосується льотної культури і тактики ведення повітряного бою, ні Покришкін, за всієї поваги до нього, ні хтось інший із ним не зрівняється… |
|||||
Я думаю, что второго такого летчика у нас в стране не было. Что касается летной культуры и тактики ведения воздушного боя, ни Покрышкин, при всем уважении к нему, ни кто другой с ним не сравнится[4]... | |||||
| — Олександр Голованов |
Це був льотчик, якому вдавалося все, за що він лиш брався. Другого такого випробувача ні я, ні хто інший не знає… |
|||||
Это был лётчик, которому удавалось все, за что он ни брался. Второго такого испытателя ни я, ни кто другой не знает[5]... | |||||
| — Едуард Єлян |
Примітки
ред.- ↑ Бутаєв, 2005, с. 277-278
- ↑ Бутаєв Б. Б. Амет-Хан Султан — М.: Политиздат, 1990. (рос.)
- ↑ Бібліо-медіатека сайту «Жизнь отданная небу» (рос.)
- ↑ Александр Фомин. Площадь «Татарского короля» Дзеркало тижня. Україна 04.05.2001.
- ↑ Бутаєв, 2005, p. 199
Джерела
ред.- Бутаєв Бута. Амет-Хан Султан. — Москва: Патриот, 2005. — ISBN 5703009227
