с. Антонія — редемптористка[1] спільноти Сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ. Авторка популярного блогу[2] у соцмережах та кількох книжок на основі щоденника "призадум над своїм життям" «Плани на завтра»[3].
Дякую, Господи, що вчиш мене правдивоїсвободи...[4] — З розмислів над рядками: (переклад Хоменка) «Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя».[5] — Біблія. Лк. 12:15
Здоровий християн – це та людина, на яку дивишся і хочеться жити[6].
Його любов більша за всі мої зради.
Любов бачить далі.[7]
— З розмислів над рядками: (переклад Хоменка) «І сказав їм Ісус: «Усі ви спокуситися, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї.» А Петро сказав до Нього: «Навіть коли й усі спокусяться, — та не я!» Відповів йому Ісус: «Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся». — Біблія. Мр. 14:27-31[8]
Саме тому, хто вміє цінувати мале, можна довірити велике.
Саме тому, хто цінує кожну мить, можна подарувати вічність.
Тому, хто в дитині бачить в майбутньому велику людину, можна довірити виховання.[9]
— З розмислів над рядками: (переклад Хоменка) «І сказав їм Ісус: «Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.». — Біблія. Лк. 19:17[8]
Світ не завалиться без мене.
Але я розсиплюся на шматки, коли не знайду
на самоті самої себе...[10]
— З розмислів над рядками: «Рано-вранці, до схід сонця, Він залишив оселю, усамітнився в безлюдному місці й там творив молитву». — Біблія. Мр. 1:35-37[11]
Християнство — це спосіб життя з піднятими очима.
З випростаними спинами.
З надією в очах.
З вірою і любов'ю у серці.
Із силою у Бозі.[12]
— З розмислів над рядками: (переклад Хоменка) «Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке». — Біблія. Лк. 21:28[8]
Червона нитка моєї сторінки – зустріти адекватного Бога в собі, інших і церкві[13].
Я колись почула таку фразу, що якби Ісус Христос прийшов зараз, то він би зареєструвався у всіх соцмережах і через них би проповідував. Засновник нашого монашого згромадження, святий Альфонс Ліґуорі знайшов в Італії людей, які ніколи не чули про Бога. Це були пастухи у горах. Він пішов до них і доніс їм те, чого вони самі не могли знайти. Тому я вважаю, що церква повинна бути всюди, де є люди, а людей зараз найбільше у соцмережах[14].
Я часто це порівнюю із подружжям. Ви вибрали собі дружину серед тисяч інших, хоч напевне знали, що десь може бути краща. І вам прийдеться з цим жити (ред. – сміється). У моєму житті було щось подібне: я розуміла, що існує тисячі варіантів того, як прожити своє життя, але я хотіла прожити його максимально ефективно, максимально глибоко. Тут вже не було якогось розрахунку, було просто усвідомлення, що саме монаше життя – це той спосіб життя, у якому що би я не робила, я точно використаю усе, що дав мені Бог по максимуму на добро і віддам Йому[15].
– Як бути з московським патріархатом в Україні?
– Мені здається, питання криється в тому, що люди шукають церкву відповідно до свого рівня. Це місце як секта. У секту не піде людина, яка мислить і вміє відділяти чорне від білого. Туди йдуть люди, які шукають авторитарної духовності. Тут питання не так про церкву, а про те, що ми робимо, аби вони почали мислити. Бо якщо здорової віри стає більше, відповідно стає менше нездорової. Зараз активно розвивається психологія щастя. Досі психологія працювала зі стражданнями, а вищезгадана береться за добрі речі і поливає їх, підсвічує, показує, прокачує, розвиває. Її інструменти розкривають все добре в тобі, щоби болісного ставало менше. Ця стратегія підходить і для християнства. Якщо ми будемо амбасадорами зрілого вірування, настане момент, коли вже й не буде кому піти в церкву московського патріархату.[16].
↑(від лат. redemptoris – букв. спокутувач). У 1913 митрополит А.Шептицький запросив Р. у західні області України, надавши їм землі і приміщення для монастирів.
