Антуанетта Дезульєр

	Антуанетта Дезульєр
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Антуанетта Дезульєр (фр. Antoinette Des Houlières; повне ім'я Antoinette de Lafon de Boisguérin des Houlières або Deshoulières; уроджена Антуанетта дю Ліг'є де ла Гард (фр. Antoinette du Ligier de la Garde); бл. 1634 рік, Париж — 17 лютого 1694, там же) — французька поетеса XVII століття, що зробила блискучу світську кар'єру і тримала літературний салон.

Цитати з творів ред.

Всі маємо ми глузд, щоб з нього користь мати. — «Вівці»^[1]

Наш гордий ум людський багато сіє бід,
І ліків певних їм у світі цім немає:
Хвилює він серця уже з дитячих літ,
І душу зранену пекучий біль терзає. — «Вівці»^[1]

І чи не краще звіритись щасливій долі
І жить в незнаній глушині,
Ніж у тривозі цілі дні
Жить у багатстві та пошані. — «Вівці»^[1]

Тож будь готов. Скажи: — Ти жив чимало.
Та це лиш борг, який сплатить настало!
Ми родимось, щоб помирать. — «Роздум»^[2]

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в Сузір'я французької поезії, 1971, с. 205
↑ Сузір'я французької поезії, 1971, с. 206

Джерела ред.

Сузір'я французької поезії; Пер. з французької: М. Терещенко. — Київ: Дніпро, 1971. — Т. Перший. — 440 с.

[Сузір'я_французької_поезії—1971——205-1] а ^б ^в Сузір'я французької поезії, 1971, с. 205

[Сузір'я_французької_поезії—1971——206-2] Сузір'я французької поезії, 1971, с. 206

[1]

[2]

Антуанетта Дезульєр

Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі