Апокрисис

«Апо́крисис» (грец. άπόκρισις — відповідь) — полемічний твір української та білоруської літератури кінця XVI ст., написаний Христофором Філалетом у відповідь на працю єзуїта П. Скарґи «Берестейський синод» (1597). Його було видано польською (1597) і в Острозі – українізованою церковно-слов’янською (1598-1599) мовами.

Титульна сторінка «Апокрисиса»

Цитати

Як не нищить, скажу, давні заповіти, Всі захочуть тоді в тиші-мирі жити.

Зважаючи на пристойність нашу, не відповідаємо дурному відповідно до глупоти його.

Важко відмінити звичку, коли вона йде від природи.

Вам не про те йдеться, аби нас до ліпших паш припровадити, але про те, щоби вовну з нас брати, відповідно, і шкіру лупити.

Побоюємося, аби замість любові поміж братією та одного батька дітьми не шукали під накривкою згоди, щоб нас укривдити, ошукати, утиснути та осміяти.

З менших речей легше судити про більші.

Злегка та пожежа йде; хто її на чужому не гасить, той її невдовзі швидко на своєму ґрунті побачить.

Хто є такий потужний, аби умислом панувати і мав силу когось приневолити до віри в те, чого сумління чиєсь не приймає, або не вірить у те, що приймає?

Гамуйте власні кола, поки не розійдуться.

Часто ображена терпеливість звикла перемінятись у лякливість.

Джерела

• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7