Базелюк Володимир Олександрович (нар. 28 березня 1961, с. Мальованка, Шепетівський район, Хмельницька область, Українська РСР) — український поет, вчитель українськї мови та літератури. Лауреат літературної премії “Гілка Золотого каштана”. Відмінник освіти України.
| Базелюк Володимир Олександрович
|
|
Пахло листям зелено-юним,
Світлячок розсипав бурштин…
І були дерева, як струни,
Ми між ними – один на один. — (із пісні «Ти у сні посміхалась»)
|
|
|
|
|
|
Дощ весняний очиститься в сльозі,
Оставлять зорі в травах білі ранки.
Цю жінку я знайшов собі в грозі –
Чарівну, неповторну полісянку. — (із пісні «Цю жінку я люблю»)
|
|
|
|
|
|
Розстеліть на землю намети,
Станьте, як у рідного столу.
І по колу з фляги солдатської
Згадайте всіх полеглих солдатів. — (із пісні «Посвящение афганцам»)
|
|
|
|
|
|
|
Расстелите на землю палатки,
Станьте , как у родного стола.
И по кругу из фляги солдатской
Помяните всех павших солдат.
|
|
Ми всі до землі притиснемось низько-низько,
Адже тут друзі лежать від тяжких ран.
Тут вартовими стали обеліски
Серед квітучих ранкових полян. — (із пісні «Красное вино»)
|
|
|
|
|
|
|
Мы все к земле прижмёмся низко-низко,
Ведь здесь друзья лежат от тяжких ран.
Здесь часовыми стали обелиски
Среди цветущих утренних полян.
|
