Боровиковський Левко Іванович
український поет, фольклорист, етнограф
Левко́ Іва́нович Боровико́вський (*1808 — †1889) — український поет, фольклорист, етнограф.
| Боровиковський Левко Іванович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Шабля різанину чує,
Люлька пожари віщує. - Сидіть дома, на покої
Не пристало козакові. - Є й такі: не найде толку — буде тихо;
Не найде ж точки — лихо! - Поки багат,
То поти й сват. - Сова хоть спить,
та кури бачить. - Хоть вовк линяє,
Та норов не міняє. - Як Смерть далеко,
О Смерті думать легко,
А стане за плечима, -
У всіх нас страх з великими очима. - Хто сам собі дає зарік -
Пропащий чоловік. - Хто робить — той мовчить; а вірять Крикунам.
- Чобітку!..
З ногою не сварись,
Бо Чобіт без ноги ні к чорту не годиться. - Кому вдалося раз збрехати,
Тому вже віри більш не ймуть. - У кого що болить,
Про те й кричить. - А ти б, Метелику, не дуже-то гордився,
Бо ти недавно сам з гусениці вродився. - Хто добре робить — той не хвалиться нікому.
- Забув… А не забув набити брюхо
І чарки не поніс за вухо! - Хто вище злізе — дужче пада.
- Жартуй собі, шути,
Та миром не мути. - Мор, голод і війна — то страшні людоїди;
А ще страшніші — злі сусіди. - Усякий знає:
Хто солодко живе — той гірко умирає.
Джерела
ред.
