Бурджанадзе Ніно Анзорівна

грузинський політик

Бурджанадзе Ніно Анзорівна (груз. ნინო ბურჯანაძე; нар. 16 липня 1964, Кутаїсі, Грузинська РСР, СРСР) — грузинський політик. У період із 23 листопада 2003 по 25 січня 2004 року була виконувачем обов'язків президента Грузії, 28 березня 2004 року обрана головою грузинського парламенту. Має вчене звання професора з міжнародного права.

Бурджанадзе Ніно Анзорівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про себе

ред.
  •  

Коли у мене є час і можливість хоча б трохи наблизити свій графік до життя нормальних людей, я люблю читати, дуже люблю театр і іноді сумую за московськими театрами, особливо коли бачу там цікаві прем'єри.[1]

  •  

Я не вважаю себе проросійським політиком, я вважаю себе прогрузинським політиком, який розуміє, що без нормальних відносин з Росією грузинські інтереси не можуть бути реалізовані.
[2]

Цитати про політику

ред.
  •  

Я не знаю, чи складно жінкам в політиці в інших країнах. В політиці взагалі складно, тому що ті принципи, яких я дотримуюсь досі, як це не дивно, дуже ускладнюють життя взагалі, а тим більше в політиці. Наприклад, я вважаю, що людина повинна відповідати за свої слова і вчинки. Вона не повиннна брехати, тим більше дивлячись прямо в очі. Я вважаю, що потрібно бути максимально порядною, а це в житті, і особливо в політиці, складно.[1]

  •  

Потрібно бути політиком, який представляє інтереси свого власного народу, і в залежності від цих інтересів уже й займати позицію, яка може відповідати або західній політиці, або якійсь іще. [3]

  •  

Не потрібно дратувати Росію. Взагалі не потрібно дражнити нікого, навіть маленького сусіда. Тому що нашкодити може кожен. Потрібно намагатися шукати шляхи виходу з будь-якої ситуації. [3]

  •  

Крим зараз є частиною Росії і більше ніколи не стане частиною України, і Україні потрібно думати про те, щоб не втратити ще більше територій, кримська історія - це безповоротна ситуація.[3]

  •  

Люди, які говорять зараз, що завтра Грузія вступить в НАТО, просто обманюють свій власний народ.[3]

  •  

Найбільша наша біда в тому, що люди не вміють один одного слухати і не можуть почути. Тебе оголошують ворогом тільки тому, що твоя позиція не збігається з позицією іншої людини. А ось як раз культивування того, що можуть бути абсолютно різні погляди, можуть бути люди з абсолютно різною філософією, але вони можуть однаково любити свою країну і по-своєму служити цій країні, - це якраз основа того, щоб була гармонія всередині суспільства.[3]

Цитати про неї

ред.
  •  

Ніно Бурджанадзе — національний зрадник, яка всі коридори російські виходила, скаржачись на Грузію. Вона не погребувала з'явитися в країні, яка є окупантом Грузії. Це все одно, що якби хтось із англійських політиків під час Другої світової війни поїхав у Берлін, щоб Гітлеру скаржитися на Черчілля. (Валерія Новодворська, російська дисидентка, політичний діяч, правозахисниця)[4]

Примітки

ред.

Джерела

ред.