В'ятрович Володимир Михайлович
Володи́мир Миха́йлович В'ятро́вич (нар. 7 червня 1977) — український історик, публіцист, дослідник історії визвольного руху. Голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, директор Архіву СБУ (2008–2010), з 2014 — директор Українського інституту національної пам'яті.
| Володимир В'ятрович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Коли хтось хоче фальсифікувати якийсь документ, він починає з того, що закриває архіви.[1] |
|||||
| — відеоконференція, 24 липня 2010 |
Переконаний, що кожне складне історичне явище має просте, однозначне й неправильне пояснення. Українцям ще слід навчитися відверто дивитися на своє минуле, адже тільки такий погляд може бути запорукою їхнього впевненого погляду в майбутнє.[2] |
|||||
| — передмова до книги «Історія з грифом "секретно"», липень 2014 |
На сьогодні найцінніші матеріали про методи роботи радянського режиму знаходимо не в збірках документів комуністичної партії, що керувала державою, а саме в архівах комуністичних органів безпеки. Якщо документи партії містять часто прикрашену, ідеологічно витриману інформацію, то в документах ЧК — ГПУ — НКВС — МДБ — КДБ вона подається з граничною відвертістю та навіть цинічністю. Стражі режиму не дозволяли собі «запудрювати мізки», оскільки від чіткого бачення ситуації залежала можливість швидко й ефективно корелювати її.[3] |
Очевидно, що серед сотень тисяч людей, які пройшли через УПА, могли бути й ті, хто скоював злочини. Але серед всіх учасників Другої світової війни — і тих, хто боровся на боці нацистської Німеччини, і тих, хто боровся на боці антигітлерівської коаліції, — немає жодної армії, яка могла б сказати, що вона не скоювала воєнних злочинів у роки війни, — на жаль, воєнні злочини не можна відокремити від самого поняття війни[4]. |
Звичайно, поляки мають право на свій погляд на українську історію. Так само, як і ми - на польську. Але з української сторони ніколи не було жодних зауважень щодо вшанування польських героїв, роль яких в історії України абсолютно негативна. До того ж Степан Бандера не має жодного стосунку до польсько-українського конфлікту. На той час він був у концтаборі.[5] |
На жаль, частина українських учених хотіли б зберегти свою монополію на дослідження тих, чи інших тем з української історії, зокрема і теми Голодомору. Гадаю, що це неправильно і потрібно залучати до вивчення історії України і закордонних дослідників[6]. |
Примітки
ред.- ↑ Що сховано в архівах СБУ. Відеоконференція на focus.ua
- ↑ Історія з грифом «Секретно», с. 11-12
- ↑ Історія з грифом «Секретно», с. 14-15
- ↑ а б Володимир В'ятрович: УПА нікому не стріляла в спину
- ↑ Прощай Г. Московський проспект перейменували на Степана Бандери // Газета по-українськи. — 2016. — № 56 (1912) (12 лип.). — С. 4. (Столиця)
- ↑ Я завжди вважала Голодомор геноцидом – Енн Епплбом
Джерела
ред.- В'ятрович В. Україна. Історія з грифом «Секретно» / Володимир В'ятрович. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 512 с. ISBN 978-966-14-7853-3