Валтасар — син і співправитель останнього царя Нововавилонського царства Набоніда із X вавилонської династії.

Валтасар
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Що Бог або Господь? Я сьвіта цар!
Я Бог усїм людям! я! Бельзацар!
Що хочу, те й робю, кого убою ся?
Махну — і половов і глави і душі
Летять-підлїтають! — Боги! — Я Біг! —
Рабами боги ви менї до ніг![1]Юрій Федькович «Бельзацар».

Цитати про нього

ред.
  •  

Погибне Валтазар,
Погибне з ним країна,
Сю ніч він пишний цар,
А завтра — мертва глина.
Сю ніч нехай сидить
У золоті й короні:
Мідяни у воріт,
А вранці — перс на троні.[2]Джордж Гордон Байрон «Бенкет Валтазара» (переклад Миколи Костомарова).

 

Belshazzar's grave is made,
⁠His kingdom passed away,
He, in the balance weighed,
⁠Is light and worthless clay;
The shroud, his robe of state,
⁠His canopy the stone;
The Mede is at his gate!
⁠The Persian on his throne![3]

  Пророк Даниїл
  •  

Минула опівніч і ніч мина,
Немає нї гостий, нема й вина.
В востоцї поволи-поволи свитає,
Цар Бельзацар вбитий лежить на повалї,
Єгови чаша єму в руці
Наллята кровйов…[4]Юрій Федькович «Бельзацар».

Примітки

ред.
  1. Поезиї, 1906, с. 261
  2. Костомаров М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. Т. 1. — С. 159
  3. George Gordon Byron. Vision of Belshazzar // Вікіджерела
  4. Поезиї, 1906, с. 262

Джерела

ред.
  • Федькович Ю. Поезиї Осипа Юрия Федьковича. — Львів: Наукове Товариство імени Шевченка, 1906. — 410 с.