Варшава

Варша́ва — столиця Польщі з 1596 року, порт на річці Вісла, адміністративний центр Мазовецького воєводства.

Приказки та прислів'я

ой далеко-далеко до города Київа, а з Київа аж до Полтави, а з Полтави аж до Варшави — українське прислів’я

Поляки про Варшаву

	Ніде чутки не народжуються так яскраво (...) Ніде вони не так відомі, як тут, у Варшаві.
	Nigdzie się plotki tak bujnie nie rodzą (…) Nigdzie nie są w takiej sławie, Jak tu w Warszawie.
	— Юліан Урсин Нємцевич

Українці про Варшаву

	Щодо Варшави – так з нею зв’язаний міцно. І, певно, це добре.. — у листі від 3.10.1931 р. до львівського поета, бібліографа та видавця Є. Ю. Пеленського
	— Євген Маланюк.

	Але й вночі не спить це чорне місто: Заулками, алеями, садами Минуле в нім блукає, як повія, І тьма кишить від блудних, грішних душ
	— Євген Маланюк.

	З травневих верлібрів, дощів і полюцій Ми завжди виходимо якось миршаво. Дитинко, ми наслідки цих революцій. Поглянь, як нам світить зогнила Варшава. Бо сонце щоночі тіка до Європи. Бо привид страху ще блудить тілом. Дитинко, отут ти навряд що поробиш, якщо це бажання ще не відлетіло. Бо маєм лиш воду, з долоні випиту. Зростають цвяхи поміж пальців предтечі. І патологічна відсутність Єгипту унеможливлює спробу втечі. Це певно посіяна в нас ущербність — потреба шляху, до якої звикли. Тому безпроблемно сприймаються щебінь, розбиті дороги й старі мотоцикли. Попереду нас не чекають, дитинко, зневага батьків чи народна пошана. Хоч завжди існує кінцева зупинка, повір, що навряд чи то буде Варшава. Бо, розумієш, зіпсовані крани не відповідають за воду пролиту. Ти мітиш йодом отримані рани, ти сонно читаєш нічну молитву: Зійди, освято, на все, що робили, на все, що значили нечутним ліком... Мої долоні, мов дві рибини, спрагло тиснуться до мокрих вікон. — 1995
	— Сергій Жадан вірш «Варшава»