Симоненко Василь Андрійович
Василь Андрійович Симоненко (1935—1963) — український поет і журналіст, шістдесятник.
Симоненко Василь Андрійович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.- Можна все на світі вибирати, сину,
- Вибрати не можна тільки Батьківщину.
- Ти знаєш, що ти — людина?
- Можна прострелити мозок,
- Думки ж не вбить!
- Вас, як прапор, підніма людина: В боротьбі за правду проти тьми.
- Генії! Безсмертні! На коліна: Станьте перед смертними людьми![2]
- Не заколисуй ненависті силу.
- Той ніколи не доскочить слави,
- Хто задля неї на землі живе.
- Як усе на світі зрозумієш,
- То тоді зупинишся: І вмреш!
- Вічна мудрість простої людини: В паляниці звичайній живе.
- Запізніле каяття завжди схоже на позерство.
- Найогидніші очі — порожні,
- Найгрізніше мовчить гроза,
- Найнікчемніші душі вельможні,
- Найпідліша — брехлива сльоза.
- На світі той наймудріший,
- Хто найдужче любить життя.
- Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю.
- Благородна брехня возвеличує правду.
- Це страшно, коли прижиттєва слава і обожествлення стають посмертною ганьбою.
- Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.
- В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.
- Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька.
- Поезія — це прекрасна мудрість.
- Що то за простір, коли в ньому не можна рухатись?
- Як простір немислимий без руху, так поезія немислима без думки.
- Формалізм починається там, де кінчається думка.
- Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому.
- Живе той, хто не живе для себе,
- Хто для других виборює життя.
- На цвинтарі розстріляних ілюзій: Уже немає місця для могил.
Україно, п'ю твої зіниці[3] |
Не докорю ніколи і нікому, |
- Ви, байстрюки катів осатанілих,
- Не забувайте, виродки, ніде:
- Народ мій є! В його гарячих жилах: Козацька кров пульсує і гуде![5]
Про Симоненка
ред.…Йому судилося на одному з критичних поворотів історії бути обранцем, устами якого промовляє доля нації. |
|||||
— закордонні дослідники (Симоненко В. Берег чекань. — 1973. — С. 7[6]) |
Якби Василь Симоненко був живий, він зі своїм записником і фотоапаратом був би зараз на передовій на Сході країни.[7] |
|||||
— Валентина Коваленко, українська письменниця та громадсько-політична діячка, грудень 2014 |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Вірші Василя Симоненка на poetry.uazone.net
- ↑ «Вихвалять, і славити, й кричати…»
- ↑ Інший варіант першого рядка: Задивляюсь у твої зіниці [1]
- ↑ uazone.net
- ↑ OnlyArt/Вірші Симоненка
- ↑ Стасюк І. М. «Самвидав» в українському національному русі 1960-1970-х роках // Держава та армія. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2000. — С. 123.
- ↑ «Якби Василь Симоненко був живий, він зі своїм записником і фотоапаратом був би зараз на передовій», - Валентина Коваленко
Джерела
ред.