Сухомлинський Василь Олександрович

Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський (1918–1970) — український педагог.

Сухомлинський Василь Олександрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

• Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
• Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.

В

• Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.
• Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе

Д

• Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
• Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
• До хорошого уроку учитель готується все життя.

Е

• Егоїзм — першопричина раку душі.

З

• Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
• Здоров'я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє здоров'я - у твоїх руках.
• Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком.

Л

• Лінощі і народжуються, і викорчовуються насамперед у сім'ї.
• Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
• Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
• Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
• Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
• Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
• Людина така, яке її уявлення про щастя.

М

• Музика — це мова почуттів.

Н

Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі. Пригадаймо такі слова, як «оксамит», «перла», «намисто», «рушник», «хустка», «знамено»… Кожне слово має свій сенс, свою красу. У мене особисто народжується велике почуття радості при згадці таких слів, як «світанок», «сонячний промінь», «весняний струмок», «голуба далечінь», «блакитна високість»… А скільки таких слів існує, і за кожним глибинна суть і краса! У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то велике вміння, і, навпаки, якщо ви користуєтеся словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом. Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком

• Нікчемність — рідна сестра підлості.

Найголовніше для вчителя – насамперед бачити дитяче горе, сум, страждання. Бачити і відчувати дитячу душу. В тому, як учитель ставиться до горя дитини, наскільки здатний він розуміти й відчувати дитячу душу, полягає основа педагогічної майстерності.

П

• Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.
• Почуття оптимізму є цілющим струмком, який живить річку думки.
• Праця розпрямляє тіло й душу. У постійній, повсякденній праці - людське довголіття.

Р

• Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
• Роки дитинства — це насамперед виховання серця.

С

• Самовиховання - це єдність складної роботи, розуму й серця, єдність почуттів і переконань.
• Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
• Слово — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…
• Совість — це емоційний страж переконань.
• Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
• Справжнє виховання — це самовиховання.

Т

• Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
• Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
• Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
• Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.

Ш

• Школа — не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
• Школа стає справжнім вогнищем культури тільки тоді, коли в ній панує чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книги і культ рідного слова.

Щ

• Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.

Я

• Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.

Джерела

• Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с.
• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
• Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977.