Мова

Вислови та цитати про мову:

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Мова

Вікісловник

Дивіться у Вікісловнику:

мова

Цей термін має також інші значення. Див. Мова (значення)
Українська мова

Цитати

	Граматика керує навіть царями.
	— Мольєр^[1]

	Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
	— Панас Мирний^[2]

	Народ, що втратив мову — втратив і себе! І пам'ятати слід цю істину не нову... Байдужість наша в прірву нас веде... Не приведи Господь нам втратить рідну мову^[3]!
	— Віктор Рафальський

	Мов поганих не існує в світі, Є лише погані язики.
	— Анатолій Бортняк

	Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.
	— Оксана Пахльовська

	Мова — це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організовування. Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання. Мова — це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова — це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я. І поки живе мова — житиме й народ, як національність. Не стане мови не стане й національності.
	— Іван Огієнко, «Українська культура», 1918^[4]^[5]^[6]

	Мова росте елементарно, разом з душею народу.
	— Іван Франко^[7]

	Страх перед новизною віддзеркалюється в мові; наприклад, арабське слово bidca означає новизну, але також означає єресь. Іспанське слово novedad має подібний відтінок.^[8]
	— Джордж Сартон

	Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
	— Ліна Костенко^[9]

	Мова — далеко не тільки «засіб спілкування», тобто передачі «вже готових думок», як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія — бути способом народження тих думок: коли «нема мови», людині просто-напросто «нема чим думати».
	— Оксана Забужко^[10]

	Рушієм національного є дух, а екзистенцією духу є мова.
	— Вільгельм фон Гумбольдт^[11]

	Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров — умре нація.
	— Юліан Дзерович^[11]

	Поки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ.
	— Костянтин Ушинський^[12]

	Не мова творить націю, а нація творить мову.^[13] — "Загальний висновок".
	— Ярослав Грицак

	Зовнішня історія мови тісно пов'язана з долею її носіїв, тобто з долями індивідів, які розмовляють цією мовою, з долями народів. До сфери її досліджень входить географічне та етнографічне поширення мови, загальний вплив іноземних мов на конкретну мову і, навпаки, вирішення питань: чи мова використовується як літературна, чи живе тільки в народі, до яких станів належать люди, які розмовляють цією мовою, чи є попит на мову (якщо вона, зрозуміло, літературна) поза власною територією, як у просторі (французька, німецька, англійська і взагалі так звані універсальні мови) і в часі (латинська, грецька, церковнослов'янська), і якщо мову вживають ще й інші народи, то з якою метою — ось питання, які належать до зовнішньої історії мови
	— Іван Бодуен де Куртене, вступна лекція в Петербурзькому університеті, 1870 (И. А. Бодуэн дэ Куртэнэ // Избранные труды по общему языкознанию. — М. : Изд-во АН СССР, 1963. — Т. I. — С. 69.)^[14]

	Хіба мова за сприятливих обставин не розквітне, наче дерево, яке, не будучи пригніченим, пишно розростається зусібіч? Хіба не перестає розвиватися мова і не починає нидіти і мертвіти, як нидіє і сохне рослина при нестачі світла і землі? Дивовижна цілюща сила мови, з якою вона заліковує і надолужує втрати…?
	— Якуб Ґрімм, з передмови до «Німецької граматики» (Якоб Гримм // Хрестоматия по истории языкознания ХIХ–ХХ веков ; сост. В. А. Звегинцев. — М., 1956. — С. 56, 58, 61.)^[14]

	Часто слово позначає цілу історичну епоху чи подію даного народу, його питомі культурні, побутові, звичаєві чи інші ознаки. Дійсно, в мові кожного народу відображені властиві лише йому особливості культурно-історичної долі, світобачення, світовідчуття і — світотворення^[15].
	— Володимир Гонський

	Чия мова — того й влада.
	— Давні римляни

	Звичаї народу позначаються на його мові, а з іншого боку, значною мірою саме мова формує народ.
	— Фердинан де Сосюр, «Курс загальної лінґвістики»^[16]

	Не меч, не щит рятують мову — Лише безсмертні твори!
	пол. Nie miecz, nie tarcz – bronią Języka, lecz – arcydzieła!
	— Ципріан Каміль Норвід («Мова-рідна», Пер. Григорій Кочур^[17])

	Мовний розвиток перебуває у найтіснішій залежності від історичних умов. <…> Розвиток суспільства заманює мову на якийсь визначений шлях. Отож ми вправі замислитися над питанням, чи нема в історії мови відображення історії культури.
	— Жозеф Вандрієс, «Мова. Лінгвістичний вступ до історії» (1914)^[18]

	Мова — це найміцніший зв'язок, що поєднує членів у групи, і водночас вона — символ і захист групової спільноти. Чи може бути щось більш дієве для утвердження факту існування групи?
	— Жозеф Вандрієс, «Мова. Лінгвістичний вступ до історії» (1914)^[19]

	Мова — одна з основних ознак нації. Мова — фундамент культури. Рідна мова — найдорожчий скарб народу. Рідна мова — підвалина інтелекту, рідна мова — основа патріотизму. Рідну мову повинна берегти, розвивати кожна людина. Умирає мова — умирає культура. Умирає культура — припиняється прогрес, і історію починають творити Нерони, Бісмарки, Муссоліні, Гітлери, Сталіни, Мао Цзедуни. А яка то історія — всім відомо^[20]
	— Олексій Тихий

	Мова — організм, де кожне слово виконує свою функцію й є життєво необхідним, тому заміняти лайку в ситуації, де герой якогось серіалу справді мав би смачно вилаятися — це робити мову інвалідом, неповносправною, це чистої води совєтський прийом, такого вже ніде в світі немає^[21]
	— Андрій Любка

	Мова — це діалект з армією і флотом. — ^[22]
	їдиш: a shprakh iz a dialekt mit an armey un flot אַ שפּראַך איז אַ דיאַלעקט מיט אַן אַרמיי און פֿלאָט
	— Макс Вайнрайх

	Загалом, мені здається, що багато людей ототожнюють мову і думки. Мова – це один з найбільш свідомо доступних проявів думки, він чіткий. Тоді як думка – більш абстрактна. Складніше думати про думки, тому що за своїм визначенням абстрактна думка не має сенсорного сліду^[23].
	— Стівен Пінкер

	Мова – це продукт людського мозку, який повинен спершу вигадати якийсь сенс, якусь семантику, щоб передати її потім словами. Також ми погано запам’ятовуємо дослівно те, що ми чуємо або читаємо. Але ми добре вловлюємо і зберігаємо суть, зміст, значення того, що ми чуємо. Це демонструє, що сенс думки – це не те саме, що фактичні слова^[23].
	— Стівен Пінкер

	Переклади Біблії на місцеві говірки можна вважати умовною датою народження європейських мов.^[24] — Протестантизм вимагав зрозумілості слова Христа.
	— Ярослав Грицак

	Дві фундаментальні риси домодерної ситуації: по-перше, ніде й ніколи не існували чисто одномовні землі; по-друге, мова не слугувала критерієм ані національної належності, ані імперської лояльності.^[25] — Існувала ще lingua franca (мова міжетнічного спілкування): латинська чи арабська (середньовіччя), французська (XVIIст.), німецька (центральна Європа XIXст.), англійська (мова дипломатії XXст.).
	— Ярослав Грицак

	Краще Ірландія з її мовою, але без свободи, ніж вільна Ірландія без мови.
	— Еймон де Валера, третій президент Ірландії

Див. також

Примітки

↑ ukr-mova.in.ua
↑ Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо
↑ Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 16
↑ Релігійно-філософська думка України кінця ХІХ – початку ХХ століття
↑ Виставка на тему: «День української писемності та мови» (Наукова бібліотека НУВГП)
↑ Виставка до Дня української писемності та мови (Національна академія державного управління при Президентові України)
↑ Мовлене слово у життєсвіті Івана Франка / О. Сербенська / Пресознавчі студії: історія, теорія, методологія. Збірник праць кафедри української преси і Дослідницького центру історії західноукраїнської преси. Вип. 1 (7). – Львів, 2006. – С. 78—92.
↑ Пензенский, А. А. Нострадамус. Вся правда о великом пророке и его пророчествах. — М. : Эксмо, 2005. — С. 83-84
↑ Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. / В. Статєєва // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 54-64.
↑ Оксана Забужко. «Репортаж із 2000-го року». — Київ, 2001. — С.78.
↑ ^а ^б Вислови про мову
↑ Ушинський Костянтин // Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 375
↑ ^а ^б Фаріон, 2015, с. 20
↑ Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 12
↑ Сосюр Ф. де. Курс загальної лінґвістики. / Фердінан де Сосюр; [пер. з фр. А. Корнійчук, К, Тищенко]. — К.: Основи, 1998. — C. 34.
↑ Ципріан Каміль Норвід. Поезії / Пер. з польської. Титульна редакція та вступна стаття Миколи Бажана. — Київ: Дніпро, 1971. — С. 158.
↑ Фаріон, 2015, с. 23-24
↑ Фаріон, 2015, с. 24
↑ Олекса Тихий. Думки про рідний донецький край. Текст 1972 року
↑ Хто замовляє «шизофренію»? Чому ТБ ігнорує українську мову, — думка експертів
↑ Див. також статтю у Вікіпедії.
↑ ^а ^б Спочатку було слово? Інтерв’ю зі Стівеном Пінкером
↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 376
↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 379

Джерела

Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — 656 с. — ISBN 978-617-607-718-3
Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. — Київ: Портал, 2021. — 432 с. — ISBN 978-617-7925-09-4

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[1] ukr-mova.in.ua

[2] Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо

[3] Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 16

[4] Релігійно-філософська думка України кінця ХІХ – початку ХХ століття

[5] Виставка на тему: «День української писемності та мови» (Наукова бібліотека НУВГП)

[6] Виставка до Дня української писемності та мови (Національна академія державного управління при Президентові України)

[7] Мовлене слово у життєсвіті Івана Франка / О. Сербенська / Пресознавчі студії: історія, теорія, методологія. Збірник праць кафедри української преси і Дослідницького центру історії західноукраїнської преси. Вип. 1 (7). – Львів, 2006. – С. 78—92.

[8] Пензенский, А. А. Нострадамус. Вся правда о великом пророке и его пророчествах. — М. : Эксмо, 2005. — С. 83-84

[9] Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. / В. Статєєва // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 54-64.

[10] Оксана Забужко. «Репортаж із 2000-го року». — Київ, 2001. — С.78.

[novamova-11] а ^б Вислови про мову

[12] Ушинський Костянтин // Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001

[Подолати_минуле:_глобальна_історія_України—2021——375-13] Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 375

[Фаріон—2015——20-14] а ^б Фаріон, 2015, с. 20

[15] Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 12

[16] Сосюр Ф. де. Курс загальної лінґвістики. / Фердінан де Сосюр; [пер. з фр. А. Корнійчук, К, Тищенко]. — К.: Основи, 1998. — C. 34.

[17] Ципріан Каміль Норвід. Поезії / Пер. з польської. Титульна редакція та вступна стаття Миколи Бажана. — Київ: Дніпро, 1971. — С. 158.

[Фаріон—2015——23-24-18] Фаріон, 2015, с. 23-24

[Фаріон—2015——24-19] Фаріон, 2015, с. 24

[20] Олекса Тихий. Думки про рідний донецький край. Текст 1972 року

[day.kiev-21] Хто замовляє «шизофренію»? Чому ТБ ігнорує українську мову, — думка експертів

[22] Див. також статтю у Вікіпедії.

[kunsht-23] а ^б Спочатку було слово? Інтерв’ю зі Стівеном Пінкером

[Подолати_минуле:_глобальна_історія_України—2021——376-24] Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 376

[Подолати_минуле:_глобальна_історія_України—2021——379-25] Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 379

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]