Володимир Мономах

	Володимир Мономах
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Володимир II Всеволодович (1053–1125) — великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч, письменник. Прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім'я Василь.

Цитати

Із твору «ПОВЧАННЯ», 1117 р.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

Божа охорона ліпша людської.

В

Відхилися від зла, вчини добро, знайди мир, пожни і живи навіки-віків^[1].

Г

Господь наш показав, яка є на ворога побіда, трьома ділами добрими: побити його й подолати покаянням, сльозами і милостинею^[1].

Д

Диявол не хоче добра роду людському, сварячи нас^[2].

Ж

Жону свою любіте, але не давайте їй над собою влади^[1].

З

Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються^[3].

Зри, брате, батьків наших: що взяли і чи мають одежу? Тільки те, що створили душі своїй^[2].

І

І малими ділами можна заслужити милість Божу.

І як гнів у ярості Божій, так життя у волі його. Ввечері настане плач, а зранку — радість^[1].

К

Коли не вибачите гріхів брату, то і вам не відпустить Отець ваш небесний.

Л

Ледарство — всьому мати: хто що має, те забуде, а чого не має, тому не навчається.

Лінощі-бо всьому мати: що вміє, то те забуде, а чого не вміє, то тому не учиться. Добре творячи, не можна бути ледачими ні на що добре^[1].

Ліпше є праведнику мале над багатство численне грішних^[1].

М

Ми, люди, грішні та смертні, а коли хто нам зло сотворить, то хочемо й забити, й кров його пролити^[1].

Мовлячи й лихе, і добре, не кляніться Богом і не хрестіться, бо немає ж у цім ніякої потреби.

Н

Навчися, вірний чоловіче, бути дійовцем доброчестя^[1].

Над усе шануйте гостя, відкіля б він

не прийшов: чи простолюдин він, чи знатний, чи посол.

Назирає грішник праведного і поскрегоче на нього зубами своїми^[3].

Настане весна пісна і плід покаяння — очистимо себе, браття, від усілякої крові плотської та душевної^[1].

Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, того навчайтеся.
Не заздри тим, котрі творять беззаконня.
Ні питтю, ні їжі не потурайте, ні спанню.

П

Птиця радіє весні, а немовля — матері.
Повинність мужа справляйте, як вам Бог пошле.

С

Старих шануй, як отця, а молодих — як братів.

Сьогодні живі, а завтра — мертві, тепер у славі й честі, а завтра — в гробі і без пам’яті — інші зібране нами розділять^[2].

У

У кого ризи світлі, у того й мова чесна.

Ш

Шануйте гостя, коли до вас прийде: чи простий, чи добрий, чи посол. Коли не можете дати дар, то хлібом та питтям, а проходячого мимо вітайте чоловіка по всіх землях, добрих, а чи злих.
І не миніть чоловіка, не привітавши, — добре слово йому подайте^[1].