Віктор Гюго
Вікто́р Гюґо́ (1802–1885) — французький письменник.
Віктор Гюґо | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати
ред.Б
ред.Безлад не створює порядку. Якщо око зодчого — хаос, будівля буде Вавилонською вежею. |
Бути святим – виняток; бути справедливим – правило. Робіть помилки, падайте, грішіть, але будьте справедливі.[1] |
В
ред.В біді не можна піддаватися паніці, біді треба дивитися прямо в обличчя; це обов’язок кожного, якщо тільки він не дурень.[1] |
Великі світу цього стають тим, чим їм хочеться бути, малі — чим можуть. |
Великі люди зникають, але не розсипаються на тлін. |
Вічність підкоряється людині у значно більшій мірі, ніж уявляють. |
Г
ред.Гордість — ахіллесова п'ята усіх героїв. |
Д
ред.Діаманти в грязі не тануть.[1] |
Де жінки в пошані, там боги задоволені; де жінок зневажають, там марно закликати до божества.[1] |
До всіх людських вчинків можна ставитися двояко: за що таврують одного, за те іншого вінчають лавром.[1] |
Доля ніколи не відчиняє одних дверей, не зачинивши перш інший.[1] |
Душі прислужників не терплять упертих. |
Ж
ред.Життя — квітка, кохання — мед з неї.[3] |
Життя, позбавлене ніжності і любові, не що інше, як неживий крикливий і скрипучий механізм.[1] |
З
ред.Заздрісник, виправдовуючи себе, плутає свою образу із суспільним злом. |
Застосування будь-якого закону зустрічає вже знайомі труднощі. |
Звісно, необхідно, щоб народ платив та служив, і він мусить цим задовольнятися. Йому надана можливість брати участь у політиці: з його надр виходять дві основні сили держави — армія і бюджет. |
Згустіть усі мрії — і ви отримаєте дійсність[4]. |
К
ред.Кожна ненависть сильна вже тим, що вона ненависть. |
Коли злість у захваті — це називається заздрістю. |
Коли людиною володіє одна думка, він знаходить її в усьому.[1] |
Кохання не знає середини – воно або губить, або рятує.[1] |
Л
ред.Людський розум має три ключі, які все відчиняють: знання, думка, уява — у цьому все. |
Людям не вистачає не сили, а волі. |
М
ред.Марне витрачання сил до лиця лише богам: обвал гори інколи закінчується тим, що нора крота змінює своє місце. |
Марнославство завжди переслідує спустошення і ганьба. |
Марнославство — страшна сила, що діє всередині нас і, водночас, проти нас. |
Мені до вподоби бути відомим — це щастя; але я хочу бути корисним — це обов'язок. |
Ми народжуємося з криком, вмираємо зі стогоном. Залишається тільки жити зі сміхом.[1] |
Можна байдуже ставитися до ножових ударів ворога, але болісний шпильковий укол близької людини…[1] |
Мужність народжує переможців, згуртованість — непереможних. |
Н
ред.Навіть зміна поколінь — ніщо інше, як дихання вічності. |
Надія була б найбільшою силою людської душі, якби не існувало відчаю[5]. |
Найбільш ница і жахлива істота — заздрісник. |
Найбільше в житті щастя – це впевненість в тому, що нас люблять, люблять за те, що ми такі, якими ми є, або не дивлячись на те, що ми такі, якими ми є.[1] |
Народ інстинктивно бере під захист усе, на що направлений суворий перст влади. |
Ніхто не стежить за вчинками інших так ревниво, як ті, кого ці вчинки стосуються найменше.[1] |
Нічого не перебільшувати — ось правило мудрого. |
Ніщо так не сприяє творенню майбутнього, як сміливі мрії. Сьогодні утопія, завтра — плоть і кров[6]. |
О
ред.Океан руйнує нас своїми краплями. |
П
ред.Перш за все люди поспішають виявити невдячність. |
Перша ознака справжньої любові у чоловіків – несміливість, у жінки – сміливість. |
Погані думки – самогубство душі.[1] |
Померти – це нічого; жахливо – не жити.[1] |
Популярність — слава, яка розмінюється на мідяки[7]. |
Презирство — це ляпас на відстані. |
При дворі можна влаштуватися у два способи: на захмарних висотах — тоді на вас чекає величність, або в багнюці — тоді у ваших руках сила. |
Р
ред.Рай багатих створений з пекла бідних …[1] |
Розум багатіє від того, що він отримує. Серце – від того, що воно віддає.[1] |
Розум і фантазія рівні й однаково необхідні. |
Розширення прав спричинює збільшення обов’язків. |
С
ред.Сміливе підглядання — хоробрість боягузів. |
Сорок – старість молодості; п’ятдесят – молодість старості.[1] |
Справжня добропорядність — це розважливість. |
Справжня нерівність в шлюбі – це нерівність душ.[1] |
Т
ред.Тваринний егоїзм — суть заздрісника. |
У
ред.У кожної людини три характери: той, який йому приписують, той, який він сам собі приписує, і, нарешті, той, який є в дійсності.[1] |
У провидіння є своя мета: воно нагороджує гідного. |
Усі ми сліпі. Сліпий скнара — він бачить золото, але не бачить багатства. Сліпий марнотратник — він бачить початок і не бачить кінця. Сліпа кокетуха — вона не бачить своїх зморшок. Сліпий учений — він не бачить власної неосвіченості. Чесна людина сліпа — вона не бачить злодія. Злодій сліпий — він не бачить Бога. Бог також сліпий — у день, коли він створив світ, він не помітив, що в його творіння прослизнув Диявол. |
Уявіть лишень, щоб країною керували її громадяни! Громадяни — це віжки, а віжки — не кучер. Вирішувати питання управління голосуванням — це наче плисти з волі вітру. |
Ц
ред.Ціна допомоги визначається ціною жертви. |
Щ
ред.Щоб бути щасливим, недостатньо володіти щастям, потрібно заслуговувати на нього. |
Я
ред.Як надмір масла гасить вогонь, так надлишок почуттів гасить думку. |
Якщо ви хочете бути сильним, будьте непомітним. |
Якщо людина може сказати, що таке любов, значить, вона нікого не любила.[1] |
Я спокійно ставлюся до ножових ударів ворога, але мені болісна шпилькова колька друга. |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш «Діаманти в грязі не тануть»: 25 цитат Віктора Гюго про життя і любов | Слова для душі (2021-05-07). Процитовано 2022-10-11.
- ↑ (рос.) Виктор Гюго, Собрание сочинений в двух томах. Перевод Брагинского С.А., с вступительной статьей Скабачевскаго А.М., издание Павленкова Ф., г. Санкт-Петербург, 1895 г.
- ↑ Афоризм: Збірка афоризмів, упоряд. М. М. Панчішак — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1998. — С. 8
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 94
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 70
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 18
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 30
- ↑ Крюґер, 2018, с. 97
Джерела
ред.- Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 42-44.
- Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
- Вано Крюґер. Коли я чую слово "культура". — Київ: 2018. — 130 с. — ISBN 978-617-7313-26-6