Віталій, ігумен Дубенський (XVI століття — близько 1640) — поет, письменник, перекладач, філософ, релігійний діяч XVII століття, монах, ігумен Дубенського монастиря. Один з перших українських поетів епіграмістів, майстер слов'янського афористичного вірша.

Віталій Дубенський
Стаття у Вікіпедії

Цитати ред.

 
Сторінка книжки «Діоптра, альбо Зерцало и вираженє живота людського на том світі…»

Із книги «Діоптра, або дзеркало», 1612 р. ред.

  •  

Нам світ багато й щедро обіцяє,
Лиш обіцяє — не задовольняє[1]!

  •  

Хочеш смертних бід не знати,
Треба од спокус тікати[1].

  •  

Світ зветься правильно оцей, повір,
В божественнім Писанні: «Лицемір!»
Позверх красу ясну з’являє,
Бридке всередині ховає[1].

  •  

Велике буйство старшувать бажати,
Таким про душу треба пам'ятати[1].

  •  

Хто добром убогого любить ущедряти,
Треба у житті таких гідно поважати[2].

  •  

У таких і життя зневажається,
Учення в яких попирається[2].

  •  

Як розумний ти, то добре починаєш,
А поганий, то кінець поганий маєш[2].

  •  

Важко жити повнокровно,
Як безчесних всюди повно[2].

  •  

Ти на слово ворогу не звіряйсь ніколи,
Бо дійде кінця твоє життєбіжне коло[2].

  •  

Хоч ти перед ворогом остраху не маєш,
Але знай: улесливість також убиває[2].

  •  

Другом людям поганим в житті не бувай,
В товаристві достойнім живи, пробувай[2].

  •  

Людина схожа, багато хто знає,
На того, другом кого називає.
Коли захочеш людину пізнати,
Потрібно друзів її розпізнати[2].

  •  

Блажен, котрий од смерті науку приймає,
Тоді добра у світі він завше бажає[2].

  •  

Блажен, хто на марнотне ніяк не вповає,
Що добре своє діло скінчити жадає[2].

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7