Габель Людмила Орестівна

українська бібліотекарка, юристка та громадська діячка

Людмила Орестівна Габель (грудень 1876, Санкт-Петербург — 10 квітня 1967, Харків) — українська бібліотекарка, юристка та громадська діячка. Учасниця Першої російської революції. У 1912—1913 роках працювала у Дитячому суді Харкова й згодом викрила у пресі антигуманне ставлення до його в'язнів. Старша сестра Юрія Габеля.

Людмила Габель
Ludmila Orestovna Gabel.png
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

Про Першу російську революціюРедагувати

  •  

Тоді не можна було жити спокійно, замкнувшись в собі, байдуже дивлячись навкруги. Життя вимагало активності. Хотілося вкласти свою крихту в справу революції, яка насувалася[1].

 

Тогда нельзя было жить спокойно, замкнувшись в себе, равнодушно глядя кругом. Жизнь требовала активности. Хотелось вложить свою крупицу в дело надвигавшейся революции.

Про Дитячий судРедагувати

  •  

Нехай ця дівчинка образила суддю, нехай вона — груба, зіпсована, розбещена, але хіба можливо в дитячому суді застосування репресії, що вважається жорстокою навіть відносно дорослих правопорушників? Хіба це — не спотворення головного принципу гуманного дитячого суду, завдання котрого — не карати, а виховувати, який повинен трактувати своїх клієнтів не як злочинців, а як хворих, нещасних, покинутих дітей! Як міг подіяти на психіку дівчаток той фізичний і душевний голод, якому їх піддали? Яке озлоблення, яку ненависть забрали вони з собою, в своїх маленьких змучених серцях![2].

 

Пусть эта дѣвочка оскорбила судью, пусть она — груба, испорчена, развращена, но развѣ возможно въ дѣтскомъ судѣ примѣненіе репрессіи, считающейся жестокой даже въ отношеніи взрослыхъ правонарушителей? Развѣ это — не искаженіе главнаго принципа гуманнаго дѣтскаго суда, задача котораго — не наказывать, а воспитывать, который долженъ трактовать своихъ кліентовъ не какъ преступниковъ, а какъ больныхъ, несчастныхъ, заброшенныхъ дѣтей! Какъ могъ подѣйствовать на психику дѣвочекъ тотъ физическій и душевный голодъ, которому ихъ подвергли? Какое озлобленіе, какую ненависть унесли онѣ съ собой, въ своихъ маленькихъ измученныхъ сердцахъ!

  •  

Що стосується закидів особистого характеру, знову кинутих на мою адресу, то я залишаю їх без відповіді, тому що вважаю неможливим користуватися пресою, як знаряддям особистих рахунків[3].

 

Что касается упрековъ личнаго характера, снова брошенныхъ по моему адресу, то я оставляю ихъ безъ отвѣта, потому что считаю невозможнымъ пользоваться прессой, какъ орудіемъ личныхъ счетовъ.

ПриміткиРедагувати

  1. Габель Л. О. Воспоминания о деятельности комитета по устройству сельских библиотек. ХДНБ ім. В. Г. Короленка, арх.фонди. Ф. 4, Од. зб. К4-82-324 Арк. 20
  2. s:ru:Детский суд (Габель)/ДО
  3. s:ru:Письмо в редакцию (Габель)/ДО