Харків

Харків — місто на сході України на Слобожанщині, адміністративний центр Харківської області. Друге за кількістю населення місто України, з січня 1920 по червень 1934 — столиця УСРР.

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Харків

Цитати про ХарківРедагувати

Панорама частини центру міста.

	Статус міста Харків отримав 1654 року. Саме тут був центр Харківського слобідського козацького полку із фортецею з вежами та підземними ходами. В Харкові 1805 року було відкрито один із перших світських університетів. А в 1820‑х місто стало центром відродження української культури. Тут з’явилися перші видання з мовознавства, історії, літератури та етнографії^[1]. — Зі статті «Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією», 31 березня 2022
	— Олена Кохан

	Слобожанський центр здавна страждав через близькість до російських кордонів. Харків став першим містом, яке захопили більшовики в грудні 1917 року. Саме тут 10 березня 1919 року було проголошено створення Української Соціалістичної Радянської Республіки, і саме це місто стало першою її столицею. Майже 100 років по тому, під час Революції гідності, Харків намагалися зробити центром проросійського уряду. Але щоразу українці, які живуть у Харкові, дають гідну відсіч ворогу. І за будь-яких обставин місто залишається одним із центрів української культури^[1]. — Зі статті «Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією», 31 березня 2022
	— Олена Кохан

	Так, на початку 1920‑х років у Харкові вийшла перша українська радіопередача, було засновано Державне видавництво України, видавництва «Пролетарій» і «Радянський селянин», кооперативні українські видавництва «Книгоспілка», «Рух», об’єднання письменників «Плуг» та багато інших культурних організацій. Наприкінці 1920‑х у місті було збудовано будинок «Слово», в якому оселилися відомі українські письменники. Згодом вони ввійшли в історію як представники «Розстріляного відродження», оскільки майже всі були репресовані у 1930‑х роках^[1]. — Зі статті «Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією», 31 березня 2022
	— Олена Кохан

У художній літературіРедагувати

	Харків, Харків, де твоє обличчя? До кого твій клич? Угруз ти в глейке многоріччя, темний, як ніч.^[2] — «Харків» (1923)
	— Павло Тичина

	Тільки що під'їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: «Харків». Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків». Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?^[3] — Микола Куліш «Мина Мазайло» (друга дія, 8).
	— Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва)

	А де у вас тут витерти ноги? Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї… Тільки й слави, що на вокзалі «Харків» написано, а спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере… Всяке тобі штокає, какає,— приступу немає.^[4] — Микола Куліш «Мина Мазайло» (друга дія, 9).
	— Дядько Тарас (Тарас Мазайло)