Харків
Харків — місто на сході України на Слобожанщині, адміністративний центр Харківської області. Друге за кількістю населення місто України, з січня 1920 по червень 1934 — столиця УСРР.
Цитати про Харків
ред.Статус міста Харків отримав 1654 року. Саме тут був центр Харківського слобідського козацького полку із фортецею з вежами та підземними ходами. В Харкові 1805 року було відкрито один із перших світських університетів. А в 1820‑х місто стало центром відродження української культури. Тут з’явилися перші видання з мовознавства, історії, літератури та етнографії[1]. — Зі статті «Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією», 31 березня 2022 |
|||||
— Олена Кохан |
Слобожанський центр здавна страждав через близькість до російських кордонів. Харків став першим містом, яке захопили більшовики в грудні 1917 року. Саме тут 10 березня 1919 року було проголошено створення Української Соціалістичної Радянської Республіки, і саме це місто стало першою її столицею. Майже 100 років по тому, під час Революції гідності, Харків намагалися зробити центром проросійського уряду. |
|||||
— Олена Кохан |
Так, на початку 1920‑х років у Харкові вийшла перша українська радіопередача, було засновано Державне видавництво України, видавництва «Пролетарій» і «Радянський селянин», кооперативні українські видавництва «Книгоспілка», «Рух», об’єднання письменників «Плуг» та багато інших культурних організацій. Наприкінці 1920‑х у місті було збудовано будинок «Слово», в якому оселилися відомі українські письменники. Згодом вони ввійшли в історію як представники «Розстріляного відродження», оскільки майже всі були репресовані у 1930‑х роках[1]. — Зі статті «Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією», 31 березня 2022 |
|||||
— Олена Кохан |
Курява над містом своя слобожанська. Повітря з Дінця, з Донбасу долітає на береги трьох річок: Лопані, Харкова й Нетечі, і разом - харківське повітря. |
|||||
— Олександр Семененко |
Харків, ще перед тим, як став індустріальним, мав заслужене ім’я міста науки. Перед революцією кілька десятків середніх шкіл — багато гімназій приватних і державних, духовна семінарія, хоч не було ні одного Кадетського Корпусу або військової офіцерської школи. Університет постав з приватної ініціативи, повторюю з приватної, а не державної, ініціативи в Російській імперії.<...> |
|||||
— Олександр Семененко |
У художній літературі
ред.— Павло Тичина |
Тільки що під'їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: «Харків». Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків». Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?[5] — Микола Куліш «Мина Мазайло» (друга дія, 8). |
|||||
— Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва) |
— Дядько Тарас (Тарас Мазайло) |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Історія будинку «Слово»: від репресій проти мешканців до руйнувань росією
- ↑ Харків, Харків, 1977, с. 8
- ↑ Харків, Харків, 1977, с. 54
- ↑ Павло Тичина. «Харків» (1923)
- ↑ Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 125. — ISBN 5-308-00654-7
- ↑ Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 127. — ISBN 5-308-00654-7
Джерела
ред.- Семененко О. Харків, Харків. — Мюнхен: Сучасність, 1977. — 239 с.