Генрік Мейнандер
Ка́рл Ге́нрік Мейна́ндер (швед. Carl Henrik Meinander; *19 травня 1960, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський історик, журналіст, редактор і громадський діяч.
Генрік Мейнандер | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.З посиленням фінського націоналізму у 1850–1860-х роках ситуація змінилася. Фінляндія повернулася на Захід. Був політичний спротив русифікації, який став організованішим у 1890-х та на початку XX століття. Політична напруга стала сильнішою, і 1904 року фінський активіст Евґен Шавман застрелив російського генерал-губернатора Бобрікова. |
Між Україною і Фінляндією є дуже чіткі подібності у 1918 році. Обидві стали незалежними, але в Україні перемогли більшовики. Натомість у Фінляндії перемогли білі, не тільки тому, що фіни були організованішими, а й через підтримку німців. Більшовики мали захищати свої інтереси в інших частинах Росії і не були здатні повернути Фінляндію, як це сталося з Україною[1]. |
Наша країна спромоглася зупинити радянське вторгнення у Зимовій війні та так званій Війні продовження, коли боролася разом із Німеччиною проти Радянського Союзу. |
Під час шведського періоду фіни брали участь у багатьох шведських війнах, не тільки проти Росії, а й проти Польщі, німецьких земель, Данії. Тоді не було справжньої фінської ідентичности. Вона сформувалася у ХІХ столітті і її метою було підтримувати західний тип суспільства. В ідеї фінськости лежить мова, яка об’єднує, хоча багато істориків кажуть, що основою все ж є соціальна структура[1]. |
Страх у Фінляндії існував і частково досі існує. Це наслідок Зимової війни, коли країна була покинута напризволяще. Україна тепер перебуває у подібній ситуації: НАТО не втручається, але ви принаймні отримуєте багато зброї і різної допомоги від Заходу. Україна – велика країна із дуже вмотивованим населенням. А Фінляндія – маленька, на час війни тут проживало всього 3,7 мільйона осіб. Україна – у серці Європи. Це багата, родюча держава. А Фінляндія розташована на периферії. Навіть за умови приєднання до НАТО ми не можемо бути впевнені, що надійде допомога. Тому нам потрібна призовна армія, план Б і план В[1]. |
Тривалий час Фінляндія була частиною Швеції, потім – Великим князівством у Російській імперії, згодом – незалежною нацією. Нашою безпековою проблемою завжди було те, як мати справу з Росією. Не тільки під час війни, а й у мирні дні[1]. |
У радянській армії служило багато національностей, але командирами були росіяни. На війну до Фінляндії послали дві українські дивізії[2]. До речі, є деякі дивні подібності між тим, як росіяни намагалися захопити Київ і як радянські дивізії хотіли просунутися до Балтійського моря у Фінляндії. Тоді командири загалом і Сталін зокрема були цілковито відповідальні за поразку. Радянські загони розбили: вони зайшли у фінські ліси, але не були готові, що фінські партизани атакують їх з тилу і вночі. Це була бійня[1]. |
У XVIII столітті Російська імперія окуповувала Фінляндію двічі, утретє – у ХІХ столітті. Здебільшого це було наслідком створення Санкт-Петербурга й російської експансії до Балтійського моря[1]. |
У ХІХ столітті багато фінів думали, що майбутнє буде російським, що Фінляндія з часом буде інтегрована в Росію. Остання була панівною силою у континентальній Європі до 1850-х, до Кримської війни. Багато фінів збудували чудову кар’єру в Росії – як-то Маннергейм, наш головнокомандувач в обох світових війнах. Серед офіцерського складу російської армій був надмір фінів, допоки не посилився славофілізм. Фіни, як і інші балтійські національності, були загалом добре освіченими й мали вищу моральність і дисципліну, ніж росіяни. Ймовірно, балти й українці служили Російській імперії ефективніше за росіян[1]. |
Фіни були терплячими до Росії, оскільки Фінляндія, на відміну від інших східноєвропейських країн, не була окупована Червоною армією у Другій світовій війні[1]. |
Фінляндія – єдина європейська країна, яка має справжню призовну армію. Тобто це все підтримувало фінів, ми не мали ілюзій щодо Росії. |
Фінське суспільство – це насправді шведське суспільство, де ми розмовляємо переважно фінською. Наше християнство – із Заходу, наше законодавство було шведським навіть після того, коли 1809 року країна стала російським Великим князівством. У ХІХ столітті в нас постав національний рух проти шведської як єдиної офіційної мови. Але наше громадянське суспільство прямує тим самим шляхом, що й інші скандинавські країни. Ми маємо спільну ментальність та суспільну структуру. Якщо порівнювати фінів з іншими націями, то ми найбільше схожі на шведів – спосіб життя, наші цінності, функціонування суспільства[1]. |
Примітки
ред.