Русифікація

Русифікація або росифікація, зросійщення — сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що входять до складу Росії, чи перебувають в сфері її впливу, за допомогою переходу неросіян на російську мову й долучення до російської культури задля подальшої асиміляції.

Цитати

	Зацікавлення народною мовою і її життям змушувало інтелігенцію до уваги на народну мову. Загально признана неминучість подавання масі хоч елементарної освіти висувала питання про права народної мови в школі. Але для умів, вихованих у сфері доктрин, по своїй натурі все централістичних, а до того проповідуваних московською мовою, являлося чимось диким і неможливим зрікатися тої “ідейної” Московщини на користь виключного вживання української мови у всіх школах. І ось вони вхопилися за помисли німецьких педагогів про права німецьких діялектів у німецькій елементарній школі, і так повстала чудернацька теорія про права української мови тільки в елементарній школі, тільки як посередницькі для вивчення українських дітей властивої освітньої та ідейної мови – російської. Явилася теорія непоправних народностей, української літератури «для домашнего обихода», теорія літератур московської, української, галицької як складників спільної російської літератури…
	— Іван Франко

	З перемогою Майдану, зразу після зміни олігархічного режиму, було озвучене гасло «Єдина країна/Единая страна», яке стало символом нової політики, в тому числі мовної. Гасло досить цікаве. Не нове. Воно продовжує колонізаційну політику Радянського Союзу. В брежнєвські часи була мета створити нову історичну спільність — совєцький народ, базовану на соціалістичній культурі. Народ національний за формою і російський за змістом. Зараз «Єдина країна» — національна за формою. А за нею йде зміст, російське наповнення — «Единая страна». Про присутню в Україні практику змішування двох мов, якої нема в жодній відомій мені країні. Коли одна програма ведеться одночасно двома мовами і створює мовний і психологічний поділ у того, хто її слухає, тобто лінгвістичну шизофренію.
	— Юрій Шевчук, мовознавець

	Імперії не вдалося довести русифікацію українців до бажаного фіналу ліквідації українського народу як окремої цивілізаційної спільноти, однак перехід значної частини українців на російську мову спілкування зруйнував єдність нашого суспільства, загальмувавши й ускладнивши процеси державотворення.
	— Лариса Масенко

	Так наша народна мова й не визволилась з-під церковнослов'янської чи староболгарської через те, що наша країна не пристала рішуче до всеєвропейського руху протестантського. […] Вживання старої болгарської мови в церквах на нашій землі було почастно тією дорогою, котра привела освітнє життя російських українців до помосковлення!
	— Михайло Драгоманов, «Чудацькі думки про українську національну справу»

	Увесь драматизм цілковито нової етнолінгвальної ситуації в Україні полягає не тільки (і не стільки) в тому, що зросійщене і скреолізоване мовлення стало цілком панівним на рівні повсякденного спілкування, а власне в тім, що ніхто вже практично в такому довкіллі не налаштований на імперативність стійкої української мовленнєвої поведінки, ніхто не здатний реаґувати (і не реаґує!) на відхилення як на відхилення. — З книги «Мова, думка і культурна реальність»
	— Роман Кісь

Російська (колоніальна) оптика

	Малоросія, Ліфляндія і Фінляндія — це провінції, що правляться дарованими привілеями: порушити ці привілеї відразу було б незручно; але не можна вважати ці провінції за чужі і поводитися з ними, як з чужими землями — це був би явний нерозум. Ці провінції, так само як Смоленщину, треба легкими засобами привести до того, щоб вони зрусифікувались і перестали дивитись, як вовки в ліс.
	— Катерина II

	[Київський] Університет — це мій твір, але я перший покладу на нього руку, якщо покажеться, що він не відповідає своєму призначенню і добрим планам уряду. А призначення університету — поширювати російську культуру і російську народність у спольщеній західній Роси.
	— Микола I

Джерела

• Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — 520 с.
• Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — 656 с. — ISBN 978-617-607-718-3