Тука Георгій Борисович

Ту́ка Гео́ргій Бори́сович (нар. 24 листопада 1963, Київ) — український бізнесмен, волонтер, засновник та керівник волонтерської групи «Народний тил», голова однойменного благодійного фонду. Голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (з 22 липня 2015).

Тука Георгій Борисович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

	Ні для кого не секрет, що злодійство в розмірі 10% на сьогоднішній день серед білих комірців вважається нормою. А тепер уявіть, що це 10% від обсягу всього продукту країни протягом 25 років. Це оптимістичний прогноз, що 10%. За часів «Баті» доходило до 80%. Це був тупік, який був легко прогнозований. Я для себе свого часу сформулював діагноз для Януковича: патологічна відсутність інтелекту і неймовірний рівень клептоманії.
	Ни для кого не секрет, что воровство в размере 10% на сегодняшний день среди белых воротничков считается нормой. А теперь представьте, что это 10% от объема всего продукта страны на протяжении 25 лет. Это оптимистический прогноз, что 10%. Во времена «Бати» доходило до 80%. Это был тупик, который был легко прогнозируем. Я для себя в свое время сформулировал диагноз для Януковича: патологическое отсутствие интеллекта и невероятный уровень клептомании.

	Негативно. Я тут не бачу нічого особливого. У людей дві ноги, дві руки, два ока. Так само, як у харків'ян, житомирян та черкащан. Досить базікати про особливості Донбасу! Їх не існує. — Ставлення до особливого статусу Донецької і Луганської областей.
	Отрицательно. Я здесь не вижу ничего особого. У людей две ноги, две руки, два глаза. Так же, как у харьковчан, житомирян и черкасчан. Хватит болтать об особенностях Донбасса! Их не существует.

	Я не відчуваю ілюзій, що можна змінити людей мого покоління. Не приховую, що роблю ставку на молодь. Зараз треба боротися за мізки хлопців студентського віку та школярів. До війни я бачив статистику, яка мене вразила. 87% жителів Донбасу ніколи не покидали межі своєї території. 93% — ніколи не покидали територію України. Така ж приблизно ситуація була властива всій Україні. Десь трохи краще, десь трохи гірше. На Донбасі було трохи гірше.
	Я не испытываю иллюзий, что можно изменить людей моего поколения. Не скрываю, что делаю ставку на молодежь. Сейчас надо бороться за умы ребят студенческого возраста и школьников. До войны я видел статистику, которая меня поразила. 87% жителей Донбасса никогда не покидали пределы своей территории. 93% — никогда не покидали территорию Украины. Такая же примерно ситуация была свойственна всей Украине. Где-то чуть-чуть лучше, где-то чуть-чуть хуже. На Донбассе было чуть-чуть хуже.

Мені гидко вже читати пости ідіотів, сіючих розбрат в великій українській нації, поділяючи нас за етнічною ознакою! То ці мавпи дорікають мені в тому, що я пишу російською. То вони дуже яскраво всю вину за події в країні скидають на «вальцманів». Щодо мови спілкування: ідіть на передок і зробіть там «мовну люстрацію». Щонайменше, зверніться до мами Героя Ігоря Броневицького, який загинув в ДАПі і запитайте: «А чого це ваш син розмовляв російською?». Щодо національності, то запитайте у друзів Героя Євгна Яцини, який загинув в ДАПі: «А чого це киянин-єврей пішов воювати???». Ви — примітивні огидні негідники, які працюють на користь кремлівської мерзоти, підкидаючи дрова в вогнище «распятых мальчиков»!