Донбас

історико-географічний край України, що охоплює басейн річки Сіверський Дінець, назва якого походить від річки Сіверський Дінець

Донбас, Донеччина — промисловий регіон, що охоплює Донецьку область без Приазов'я, південь Луганської області, а також прилеглі частини суміжних зі сходу і заходу областей — схід Дніпропетровської та захід Ростовської області.

Донбас розташований переважно в межах двох позначених жовтим адміністративних областей України — Донецької та Луганської.

ЦитатиРедагувати

  •  

... Донбас, це - не випадковий район, а це - район, без якого соціалістичне будівництво залишиться простим, добрим побажанням.

  Володимир Ленін
  •  

Донбас — це такий казан, в який звозилися, зселялися надзвичайно різні люди — з різних регіонів, з різними ідеями, бажаннями, темпераментами і характерами. Відповідно, це дійсно така гримуча суміш[1].

  Сергій Жадан
  •  

А на Донбасі — там любов
поміж серцями солов'їна…
Там звикли люди в правді жить…
Коли дружить — так вже дружить,
а ненавидіть — так всім серцем!..

  Володимир Сосюра з поеми "Розстріляне безсмертя" 1960
  •  

Я вважаю, що доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні солов'їні співи. Як же можна миритись з тим особливим «інтернаціоналізмом», який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже ми не прусси, не полаби, нас — за 40 мільйонів. Прошу, — зрозумійте мене як слід. Я хочу тільки добра, чесного добра, а асиміляторство — хіба це чесна штука? Зрозумійте мене в моєму горі, бо я чую прокляття віків, чую, бездіяльний, свій гріх перед землею, перед народом, перед історією. Перед людьми, що своєю кров'ю кропили нашу землю. Довгий мартиролог борців за національну справедливість лишає нам історія, а ми навіть на гнів праведний не можемо здобутись.

Зараз я читаю українську мову в Горлівці, в російській, звичайно, школі. В Горлівці є кілька (2-3) українських шкіл… В Донецьку таких немає, здається. Отож, картина дуже сумна. У нас немає майбутнього. Коріння нації — тільки в селі, а «хуторянським» народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації. На Донбасі (та й не тільки!) читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити. Одна усна заява батьків — і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр — з горілкою і шароварами? Обов'язково — німецьку, французьку, англійську мови, які завгодно, крім рідної.[2]

  Василь Стус, лист до Андрія Малишка (1962)
  •  

Не Україна і не Русь, боюсь, Донбасе, тебе, боюсь…

 

Не Украина, и не Русь, боюсь, Донбасс, тебя, боюсь…[3]

  Домовитов Микола Федорович, радянський письменник, писав про Донбас
  •  

Донбас порожняк не гонить.[4]після перемоги «Шахтаря» в Кубку України

 

Донбасс порожняк не гонит.

  Віктор Янукович, 2002
  •  

Я переконаний, що щасливим Донбас може бути тільки у складі єдиної України. Донбас без України пропаде. Україна без Донбасу — теж.

 

Я убежден, что счастливым Донбасс может быть только в составе единой Украины. Донбасс без Украины пропадет. Украина без Донбасса — тоже.[5]

  Рінат Ахметов, 2014
  •  

Ми усвідомлюємо, що на Донбасі не в захисті росіян проявляє свій інтерес Росія, а в іншому — в бажанні повністю контролювати Україну. Росії потрібно, щоб Україна остаточно перетворилася на квазідержаву, повністю підконтрольну Москві.[6]

 

Мы осознаем, что на Донбассе не в защите русских проявляет интерес Россия, а в другом — в желании полностью контролировать Украину. России нужно, чтобы Украина окончательно превратилась в квазигосударство, полностью подконтрольное Москве.

  Рефат Чубаров, 2015
  •  

Коли ми воювали проти німців, то багато хто з цього регіону казав — ми є «русские украинцы»[7].

  Євген Стахів
  •  

Чим більше я їжджу на Схід, тим більше усвідомлюю, що дорослих ми вже не переробимо. Але я вірю в дітей, вважаю, потрібна державна програма, за якою кожна дитина, що живе на Донбасі, хоча б раз на рік могла виїжджати на тиждень-два звідти. Це допоможе формувати світогляд нового покоління Донбасу й принесе зміни в уявлення старшого покоління. Я багато разів чула історії про дітей, які поверталися з таких поїздок геть іншими.[8].

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

Галичани більш релігійні, більш повернуті на естетиці своїх будинків і присадибних ділянок. Заради добудови другого чи третього поверху свого будинку галичанин ладен їхати на принизливі заробітки за кордон, щоб хата була не гірша, ніж у сусіда. На Донбасі люди сильно цим не переймаються. Але це не значить, що люди там не працьовиті. Я чула не раз, що навпаки. Що галичани більш прошені до роботи, більш перебірливі, а вихідці з Донбасу хороші виконавці, які не ставлять зайвих запитань. Хоча, це, звісно, галичани можуть списати на рабську психологію. [8].

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

Я не вірю в майбутнє Донбасу за рік-два, але за десять — так, якщо системно працювати з дітьми... Виїжджати дітям потрібно і для того, щоб виходити за межі інформаційного вакууму свого дому і родини. Бо хоча в школі їм розказують відповідно до програми про патріотизм і так далі, вдома часто вони чують від батьків протилежне. Одна дівчинка-першокласниця, яка в школі з рукою на серці співала гімн, а в кінці голосно сказала «Слава Україні!», мені зізналася, що мама їй забороняє говорити ці слова. [8]

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

колосальна проблема у висвітленні теми Донбасу — це відсутність єдиної державної політики щодо сьогодення й майбутнього окупованих територій. Як можна вимагати від журналіста єдино правильної позиції у висвітленні цієї теми, яка не має нікому нашкодити, якщо сама держава не розібралася у своїй позиції?[8].

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

Якщо в Криму, як на мене, люди робили більш ідеологічний вибір на користь Росії, то на Донбасі люди, оброблені російською пропагандою, голосували в основному шлунками. А тепер згадаймо, як голосують загалом українці на виборах і скільки з них готові продати за пайок свій голос. Я бачила таких у різних регіонах України. У нас вся Україна ведеться на популістські обіцянки.[8]

  Мар'яна П'єцух, журналістка
  •  

Ми не маємо називати себе «Донбасом». Ми не маємо дозволяти іншим називати себе «Донбасом». Це дуже небезпечна історія. Це дуже неправдива історія. «Донбас» – це історія геологічна, географічна, це історія про корисні копалини, а не про людей, не про регіон. Донеччина і Луганщина заслуговують на те, щоб наші журналісти, щоб ми самі не шкодували літер.[9].

  Стяжкіна Олена Вікторівна, письменниця, історик
  •  

Окупація та люди в окупації завжди однакові. В історії всіх воєн, включаючи Другу світову, є схожі моделі. Різні форми зради, насильства притаманні всім окупованим територіям, і Україна з окупованими Кримом та Донбасом не є унікальними. Історія окупації - це історія особистого вибору, не завжди правильного і морального.[10].

 

Оккупация и люди в оккупации всегда одинаковы. В истории всех войн, включая и Вторую мировую, есть похожие модели. Различные формы предательства, насилия присущи всем оккупированным территориям, и Украина с оккупированными Крымом и Донбассом не уникальны. История оккупации - это история личного выбора, не всегда правильного и морального.

  Стяжкіна Олена Вікторівна, письменниця, історик
  •  

Нам нав'язують дискурс громадянської війни. Але громадянської війни немає. Немає жодного повсталого Донбасу. Ми розуміємо, що якби повсталий Донбас був, не було б потреби у російській армії. Таким чином, усі розмови про громадянський конфлікт ми сміливо відносимо до галузі маніпуляцій та зосереджуємо оптику на терміні "окупація", на розумінні нашої війни як вітчизняної чи антиколоніальної війни.[11].

 

Нам навязывают дискурс гражданской войны. Но гражданской войны нет. Нет никакого восставшего Донбасса. Мы понимаем, что если бы восставший Донбасс был, не было бы необходимости в российской армии. Таким образом, все разговоры о гражданском конфликте мы смело относим в область манипуляций и сосредотачиваем оптику на термине "оккупация", на понимании нашей войны как отечественной или антиколониальной войны.

  Стяжкіна Олена Вікторівна, письменниця, історик

ПриміткиРедагувати

  1. RECвізити1, 2015, с. 221
  2. http://web.archive.org/web/20181223123225/https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/tvoya-pravda-za-toboyu
  3. https://www.litres.ru/oleg-izmaylov/donbass-dlya-chaynikov-ne-ukraina-i-ne-rus-bous-donbass-tebya-bous/chitat-onlayn/
  4. Янукович журналісту: "Донбас паражняк не гоніт". Архів оригіналу за 2015-01-29. Процитовано 2015-01-29.
  5. Ахметов не планирует создавать свои батальоны спецназа, lb.ua
  6. Катерина Сергацкова (29 січня 2015). Рефат Чубаров: Кримських татар нікому купити не вдасться. Українська правда. Процитовано 29 січня 2015.
  7. Шухевичу мають бути пам’ятники, а не Бандері, — Євген Стахів
  8. а б в г д Мар'яна П'єцух: «Чим більше я їжджу на Схід, тим більше усвідомлюю, що дорослих ми вже не переробимо» Детектор-медіа. 11 вересня 2017
  9. «Чим небезпечна назва «Донбас»: лекція Олени Стяжкіної на НЛФ»
  10. Жизнь людей в оккупации: Вторая мировая и сегодня 27 жовтня 2017
  11. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою УП11 не вказано текст