Годунко Наталія Олександрівна
Годункó Ната́лія Олекса́ндрівна (нар. 5 грудня 1984, Київ, УРСР) — українська гімнастка, Заслужений майстер спорту України з художньої гімнастики.
Годунко Наталія Олександрівна | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.«"Кубок Дерюгіної" - найкращий турнір року. Такої публіки, як у Києві, більше немає ніде. Наприклад, на минулорічному чемпіонаті Європи у Москві була така тиша на трибунах, що я чула свої кроки. У нас глядачі всіх учасниць зустрічають бурхливими оплесками: і українок, і білорусок, і росіянок. Атмосфера турніру у Києві не зрівняється ні з чим». — про 17-й турнір з художньої гімнастики «Кубок Дерюгіної — Нафтогаз-2006», який мав статус етапу Гран-прі Киевлянка наталья годунко впервые выиграла кубок дерюгиной (21 березня 2006 року) |
«Відомо, що підготовка художніх гімнасток не обходиться без класу хореографії. Чим відрізняється класичний верстат від верстата для гімнасток? Чи вимагають від вас виворотності, «пташок», гарних пордебру? Хореографія обов'язкова у нашому виді спорту. Коли я тренувалася, у нас був клас о 8-й ранку (на який я часто спізнювалася або взагалі прогулювала), тому що дуже не любила його. Хоча я любила верстат і стрибки, середину відпрацювати було для мене вкрай складно, те саме стосується і адажіо. Повороти, які вимагають стійкості та повільного виконання на м'язах, теж було дуже складно робити. |
«Можу з упевненістю сказати, що я перша гімнастка в історії української збірної, яка здобула чимало медалей у скарбничку для своєї країни, з абсолютно не відповідними зовнішніми даними: у мене не було зросту, довгих ніг від вух, як у всіх гімнасток того часу, а ще з класичною музикою я мала повні розбіжності. |
«Я захоплююсь любов'ю Вінер до балету. Дівчатка з Росії розповідали, як до них у залу приходили Майя Плісецька, Микола Цискарідзе, і вони мали змогу спілкуватись із такими людьми. Це таке щастя, яке неможливо передати. Коли до Києва приїхала Світлана Захарова з Полуніними (вони танцювали «Жизель»), квитки продали ще за кілька місяців до прем'єри. Я як зараз пам'ятаю: коли на сцену вибігла Жизель Захарова, я просто почала плакати. Ці відчуття складно передати, ти бачиш наживо шедевр… Її гра, передача емоцій були чудові. |
«Любові до балету, вірніше її усвідомлення, у мене не було. У мене є друг Євген. Ми з ним потоваришували в інтернеті. Він був фанатом Безсонової (стиль Ганни, звичайно, балетний), а мене він говорив, м'яко кажучи, «що ти забула у гімнастиці». Але це не завадило нам потоваришувати. Цей хлопець і прищепив мені любов до балету. Він дуже багато мені розповів, показав, ми багато обговорювали; багато чого я забувала, тому що в мене не мозок-комп'ютер здатний поглинати і запам'ятовувати інформацію з такою швидкістю, як у Жені. Поступово я почала дізнаватися про балет, балерин, спектаклі, музику, балетну історію – те, що взагалі мала знати, але, на жаль, не знала. До цього дня я дізнаюсь багато нового про балет і відкриваю для себе нові спектаклі завдяки моєму другу». — про те, як усвідомила в собі любов до балету в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року) |
«Я захоплююсь багатьма балеринами та танцівниками. Нещодавно дивилася вперше «Раймонду» у Київському оперному театрі та була в захваті від виконання Раймонди Анастасією Шевченко. Подібне на сцені Києва я бачила вперше. У цієї балерини дані від Бога (не все, звичайно): у неї довгі руки, шия, ноги, а це вже дуже багато, прекрасна пташка, але без особливого підйому. Але головне це те, що вона станцювала так, що я опинилася на сцені всередині казки. Настя так передавала свої емоції, що в неї дихало все тіло, і я побачила її літаючу душу. Кожен її рух був живий (навіть вії на очах грали свою роль). Вона була ідеальною, витонченою і сильною, не зірвала піруетів, відстояла всі арабески. Такої емоційної передачі я не бачила ще в житті, але сумним був її принц, якого я прозвала Шреком і рибою, яку виловили з річки і кинули на землю, а вона, бідна, ловила повітря своїми губами, щоб вижити. Не розумію, як можна ставити такого танцівниця з такою балериною у цій виставі». — про улюбленмх балерин та танцівників у інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року) |
«Гімнастки Насамперед, це її вихід на майданчик, зовнішній вигляд, купальник і зачіска, предмет, образ, те, як формі її тіло і який у неї підйом. Після початку виступу я стежу за якістю виконання програми, куди входить все: амплітуда, елементи рівноваги, стрибки, повороти, гнучкість і, звісно, володіння предметом та грамотність виконання. Напевно, гімнастка може обійтися без багатьох якостей: наприклад, якщо немає виразності, вона може брати ризиками, складними кидками чи дрібною роботою з предметом, що помітно глядачам. Ірина Чащина не мала жодної виразності (її навіть прозвали «Царівна Несміяна»), але вона була витонченою зовні (кішкою з неймовірним м'язовим тілом) і мала складні програми та стабільність виконання всіх своїх вправ як тілом, так і предметом. Ось у такому разі одне замінює інше. Таких прикладів багато. Але в гімнастці має бути харизма, якщо її немає, то не встигнувши злетіти, вона потоне. |
«Так, дуже люблю стрибки із заносками (антраша та бризе), а також великі кабріолі у чоловіків. Вони просто зводять з розуму. Люблю складні стрибкові трюки. Щодо балерин, то, за гімнастичними мірками, вони часто не вміють стрибати взагалі. Люблю, коли балерини стрибають гранд па-де-ша, відкриваючи передню ногу трохи вище за задню і, найголовніше, зберігаючи гарну поставу, політ у руках, легкість виконання. Це нереально красиво, тому що показати свободу у верхньому плечовому поясі на таких стрибках неймовірно складно. Ще мені дуже подобаються кордебалетні сцени у «Жизелі». Зараз у гімнастиці мені подобаються тури в арабеск Вікторії Мазур». — про улюблені балетні елементи в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року) |
«Можу провести таку паралель: балет – це жінка, а гімнастика – чоловік. Усі знають, що чоловік та жінка – протилежності. Жінка – більш чуйна та глибока натура, чоловік простіше по сприйняттю, життєвій позиції». — про те, чи схожий балет на спорт в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року) |
«Тільки своїм прикладом: показувати, розповідати про балет і музику, але в такій кількості, щоб дитина хотіла слухати розповіді батьків про балет (як цікаву казку перед сном)». — про те, як привчити дітей любити балет в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року) |
«Я шалено люблю Генделя, Римського-Корсакова, Чайковського. Ще Вівальді та Хачатуряна. Каллас люблю. Гендель змушує душу плакати. Коли я його чую, у мене з'являється ком у горлі. Це почуття схоже на те, коли тебе кидає кохана людина, і ти на межі емоційного зриву. "Шехерезада" Римського-Корсакова - чуттєва, таємнича, тонка, сексуальна, пристрасна та жіночна музика. Коли її слухаю, відчуваю кохання. Слухаючи голос Марії Каллас, я відчуваю красу та біль». — про те, чи слухає оперу та / або класичну музику в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року) |
«Я це просто знаю. Тільки через біль і страждання можна чогось досягти в житті за умови, що людина вміє аналізувати себе. Прикладів безліч, від найпростіших до глобальних. Мама жертвувала всім, щоб я займалася гімнастикою, особливо вихованням. Вона мене не бачила майже з 11 років. Я йшла о 7 ранку і поверталася додому о пів на дев'яту, їла і лягала спати. Я єдина дитина у сім'ї, і лікарі попереджали маму, що вона не зможе більше мати дітей через складну операцію. А я була повністю поглинута гімнастикою, хоча сама помічала, як з янголятка перетворююся на чортеня, ставала закритою, злою… Я вдячна мамі за її жертву, адже вона це робила не заради себе, а для мого щастя (а на це здатні одиниці). Це глобально». — про те, що для краси чи треба страждати в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року) |
Примітки
ред.