Годунко Наталія Олександрівна

Годункó Ната́лія Олекса́ндрівна (нар. 5 грудня 1984, Київ, УРСР) — українська гімнастка, Заслужений майстер спорту України з художньої гімнастики.

Годунко Наталія Олександрівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«"Кубок Дерюгіної" - найкращий турнір року. Такої публіки, як у Києві, більше немає ніде. Наприклад, на минулорічному чемпіонаті Європи у Москві була така тиша на трибунах, що я чула свої кроки. У нас глядачі всіх учасниць зустрічають бурхливими оплесками: і українок, і білорусок, і росіянок. Атмосфера турніру у Києві не зрівняється ні з чим». — про 17-й турнір з художньої гімнастики «Кубок Дерюгіної — Нафтогаз-2006», який мав статус етапу Гран-прі Киевлянка наталья годунко впервые выиграла кубок дерюгиной (21 березня 2006 року)

«Відомо, що підготовка художніх гімнасток не обходиться без класу хореографії. Чим відрізняється класичний верстат від верстата для гімнасток? Чи вимагають від вас виворотності, «пташок», гарних пордебру? Хореографія обов'язкова у нашому виді спорту. Коли я тренувалася, у нас був клас о 8-й ранку (на який я часто спізнювалася або взагалі прогулювала), тому що дуже не любила його. Хоча я любила верстат і стрибки, середину відпрацювати було для мене вкрай складно, те саме стосується і адажіо. Повороти, які вимагають стійкості та повільного виконання на м'язах, теж було дуже складно робити. Наша хореографія дуже відрізняється від балетної, урок практично зроблений під гімнасток: до верстата додають елементи наших вправ, на середині багато стрибків і поворотів для наших програм, що зовсім відрізняється від балетних стрибків. Якби балетні бачили наш клас, то дуже сміялися б. Від нас вимагають позиції, але, на жаль, 1% може їх дотримуватися. Більшість гімнасток немає такої природної виворотності, і я не виняток. Пташки у нас немає апріорі, нам головне натягнути стопу і постаратися робити з подачею п'яти, а не загорнутої стопи (що часто буває). На пордбера нас вчили рукам і повороту голови, як у танці». — про особливості підготовка художніх гімнасток в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Можу з упевненістю сказати, що я перша гімнастка в історії української збірної, яка здобула чимало медалей у скарбничку для своєї країни, з абсолютно не відповідними зовнішніми даними: у мене не було зросту, довгих ніг від вух, як у всіх гімнасток того часу, а ще з класичною музикою я мала повні розбіжності. Але я реалізувалася завдяки ризику та вірі в мене Ірини Іванівни Дерюгіної, вона створила мені стиль, зовсім інший та особистий, і його прийняв увесь світ. Для збірної це був новий проєкт, який виправдав себе. Мене перефарбували в рудий колір (при цьому навіть не запитавши мою маму). Мені тоді було 16 років. Усі мої програми були побудовані на швидкості та динаміці з ризиками. Перша моя вправа з м'ячем (під музику з фільму «П'ятий елемент») та вправа зі стрічкою “Політ джмеля” увійшли до історії. Я дуже багато працювала для того, щоб підніматися вище та боротися зі світовою гімнастичною елітою. Я схудла на 10 кг, мої ноги подовжилися. Завдяки роботі над собою мої підйоми стали помітними. А все інше мені було не потрібне, у мене був свій стиль завдяки І. І. Дерюгіної». — про особливості "дерюгинського стилю" в художній гімнастиці в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Я захоплююсь любов'ю Вінер до балету. Дівчатка з Росії розповідали, як до них у залу приходили Майя Плісецька, Микола Цискарідзе, і вони мали змогу спілкуватись із такими людьми. Це таке щастя, яке неможливо передати. Коли до Києва приїхала Світлана Захарова з Полуніними (вони танцювали «Жизель»), квитки продали ще за кілька місяців до прем'єри. Я як зараз пам'ятаю: коли на сцену вибігла Жизель Захарова, я просто почала плакати. Ці відчуття складно передати, ти бачиш наживо шедевр… Її гра, передача емоцій були чудові. На превеликий жаль, за всі 13 років у збірній, я не пам'ятаю, щоб нас водили на якийсь спектакль у театр. Наводили приклади, що треба стрибати як Баришников, говорили «погляньте, як крутять гранд-піруети чоловіка» (це все, що я вміла) та все. Гімнасткам класичний балет потрібен як повітря, тому що дуже багато класичної музики використовують у гімнастиці. А спортсменки уявлення не мають, що це за музика і що вона несе собою. Наприклад, у мене була вправа під скакалку "Жизель". Ви думаєте, я знала, що то за музика? Ні. Ми у спорті нічим не цікавилися. Такі речі треба прищеплювати з дитинства, якщо сам спортсмен не може… Я не зрозумію зараз, як я могла виступати під «Жизель», не бачачи вистави? Це просто трагедія. У нас у спорті не вистачає душі на майданчику, практично відсутні емоції. Посмішка – це передача відчуття щастя, наприклад. За всю історію гімнастики в Україні була єдина спортсменка, якій передачу емоційного плану дарували природою. Це Аліна Максименко. Всі інші кращі чи гірші, але дуже далекі від тієї акторської майстерності, яка є в балеті. Але ж у нас теж є глядачі, які хочуть за 90 секунд побачити маленьку виставу. Звичайно, нам, можливо, складніше, тому що в нас ще предмети в руках, які потрібно кидати і ловити, а під ними виконувати різні ризики, але все ж цьому можна вчитися». — про те, чи прищепили у школі любов до мистецтва танцю в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Любові до балету, вірніше її усвідомлення, у мене не було. У мене є друг Євген. Ми з ним потоваришували в інтернеті. Він був фанатом Безсонової (стиль Ганни, звичайно, балетний), а мене він говорив, м'яко кажучи, «що ти забула у гімнастиці». Але це не завадило нам потоваришувати. Цей хлопець і прищепив мені любов до балету. Він дуже багато мені розповів, показав, ми багато обговорювали; багато чого я забувала, тому що в мене не мозок-комп'ютер здатний поглинати і запам'ятовувати інформацію з такою швидкістю, як у Жені. Поступово я почала дізнаватися про балет, балерин, спектаклі, музику, балетну історію – те, що взагалі мала знати, але, на жаль, не знала. До цього дня я дізнаюсь багато нового про балет і відкриваю для себе нові спектаклі завдяки моєму другу». — про те, як усвідомила в собі любов до балету в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Я захоплююсь багатьма балеринами та танцівниками. Нещодавно дивилася вперше «Раймонду» у Київському оперному театрі та була в захваті від виконання Раймонди Анастасією Шевченко. Подібне на сцені Києва я бачила вперше. У цієї балерини дані від Бога (не все, звичайно): у неї довгі руки, шия, ноги, а це вже дуже багато, прекрасна пташка, але без особливого підйому. Але головне це те, що вона станцювала так, що я опинилася на сцені всередині казки. Настя так передавала свої емоції, що в неї дихало все тіло, і я побачила її літаючу душу. Кожен її рух був живий (навіть вії на очах грали свою роль). Вона була ідеальною, витонченою і сильною, не зірвала піруетів, відстояла всі арабески. Такої емоційної передачі я не бачила ще в житті, але сумним був її принц, якого я прозвала Шреком і рибою, яку виловили з річки і кинули на землю, а вона, бідна, ловила повітря своїми губами, щоб вижити. Не розумію, як можна ставити такого танцівниця з такою балериною у цій виставі». — про улюбленмх балерин та танцівників у інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Гімнастки Насамперед, це її вихід на майданчик, зовнішній вигляд, купальник і зачіска, предмет, образ, те, як формі її тіло і який у неї підйом. Після початку виступу я стежу за якістю виконання програми, куди входить все: амплітуда, елементи рівноваги, стрибки, повороти, гнучкість і, звісно, ​​володіння предметом та грамотність виконання. Напевно, гімнастка може обійтися без багатьох якостей: наприклад, якщо немає виразності, вона може брати ризиками, складними кидками чи дрібною роботою з предметом, що помітно глядачам. Ірина Чащина не мала жодної виразності (її навіть прозвали «Царівна Несміяна»), але вона була витонченою зовні (кішкою з неймовірним м'язовим тілом) і мала складні програми та стабільність виконання всіх своїх вправ як тілом, так і предметом. Ось у такому разі одне замінює інше. Таких прикладів багато. Але в гімнастці має бути харизма, якщо її немає, то не встигнувши злетіти, вона потоне. Балерини. Мені здається, справжня прима не може бути без природних даних: фігури, тонкої кістки, довгих важелів, шиї, рук та пальців на руках, підйому та виворітності. Все інше, я думаю, можна наробити: розтягнути спину та грудний відділ, стати актрисою на сцені, покращити підйом. Загалом відбір у хореографічне училище набагато суворіший, ніж у гімнастичну школу. Якщо у тебе немає шиї від природи, то як би ти над цим не працював, вона не збільшиться більше 1 см. У гімнастиці це не так важливо. У нас можна стати кращою без довгих ніг, шиї та іншого. Для гімнастики беруть дівчат із середніми даними і дивляться ними, як у робочий матеріал. У балеті таке не пройде. Звичайно, я говорю про створення та виховання прими, а не артистки кордебалету. Як і в гімнасток, у балерин я звертаю увагу насамперед на зовнішній вигляд, а лише потім оцінюю акторську гру на сцені, що дуже важливо для мене. Гімнасткам набагато простіше приховати недоліки: підібрати правильну композицію під вправу, пошити купальник, що приховує недоліки фігури, навіть із зачіскою можна експериментувати. У балеті це просто неможливо». — про те, без чого не може бути гарної балерини / гімнастки в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Так, дуже люблю стрибки із заносками (антраша та бризе), а також великі кабріолі у чоловіків. Вони просто зводять з розуму. Люблю складні стрибкові трюки. Щодо балерин, то, за гімнастичними мірками, вони часто не вміють стрибати взагалі. Люблю, коли балерини стрибають гранд па-де-ша, відкриваючи передню ногу трохи вище за задню і, найголовніше, зберігаючи гарну поставу, політ у руках, легкість виконання. Це нереально красиво, тому що показати свободу у верхньому плечовому поясі на таких стрибках неймовірно складно. Ще мені дуже подобаються кордебалетні сцени у «Жизелі». Зараз у гімнастиці мені подобаються тури в арабеск Вікторії Мазур». — про улюблені балетні елементи в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Можу провести таку паралель: балет – це жінка, а гімнастика – чоловік. Усі знають, що чоловік та жінка – протилежності. Жінка – більш чуйна та глибока натура, чоловік простіше по сприйняттю, життєвій позиції». — про те, чи схожий балет на спорт в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Тільки своїм прикладом: показувати, розповідати про балет і музику, але в такій кількості, щоб дитина хотіла слухати розповіді батьків про балет (як цікаву казку перед сном)». — про те, як привчити дітей любити балет в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Я шалено люблю Генделя, Римського-Корсакова, Чайковського. Ще Вівальді та Хачатуряна. Каллас люблю. Гендель змушує душу плакати. Коли я його чую, у мене з'являється ком у горлі. Це почуття схоже на те, коли тебе кидає кохана людина, і ти на межі емоційного зриву. "Шехерезада" Римського-Корсакова - чуттєва, таємнича, тонка, сексуальна, пристрасна та жіночна музика. Коли її слухаю, відчуваю кохання. Слухаючи голос Марії Каллас, я відчуваю красу та біль». — про те, чи слухає оперу та / або класичну музику в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)

«Я це просто знаю. Тільки через біль і страждання можна чогось досягти в житті за умови, що людина вміє аналізувати себе. Прикладів безліч, від найпростіших до глобальних. Мама жертвувала всім, щоб я займалася гімнастикою, особливо вихованням. Вона мене не бачила майже з 11 років. Я йшла о 7 ранку і поверталася додому о пів на дев'яту, їла і лягала спати. Я єдина дитина у сім'ї, і лікарі попереджали маму, що вона не зможе більше мати дітей через складну операцію. А я була повністю поглинута гімнастикою, хоча сама помічала, як з янголятка перетворююся на чортеня, ставала закритою, злою… Я вдячна мамі за її жертву, адже вона це робила не заради себе, а для мого щастя (а на це здатні одиниці). Це глобально». — про те, що для краси чи треба страждати в інтерв'ю Наталия Годунко: “Шехерезада – девушка XXI века” (24 грудня 2015 року)