Городницький Олександр Мойсейович

Городницький Олександр Мойсейович (рос. Городницкий Александр Моисеевич; нар. 1933) — російський і радянський науковець, поет.

Городницький Олександр Мойсейович
Gorodnitsky.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

  •  

Я взагалі не прихильник революційних переворотів. Я вважаю, що жодна революція в світі ніколи не добилася нічого хорошого, за винятком, може бути, Американської революції, та й то була не революція, а боротьба за незалежність. Рано чи пізно, крок за кроком, коли-небудь ми все-таки до чого-небудь прийдемо. Або просто Росія перестане існувати, але про це не хотілося б думати. Хоча найближче майбутнє у нас, мені здається, не дуже оптимістичні… Ну, я-то цього ніколи вже не побачу, мені майже 80 років. А що стосується ідеї демократії - я в неї вірив, вірю і буду вірити далі. Хоча до жодної партії ніколи не примикав і не збираюся.[1]

 

Я вообще не сторонник революционных переворотов. Я считаю, что ни одна революция в мире никогда не добилась ничего хорошего, за исключением, может быть, Американской революции, да и то была не революция, а борьба за независимость. Рано или поздно, шаг за шагом, когда-нибудь мы все-таки к чему-нибудь придем. Или просто Россия перестанет существовать, но об этом не хотелось бы думать. Хотя ближайшее будущее у нас, мне кажется, не очень оптимистичные... Ну, я-то этого никогда уже не увижу, мне почти 80 лет. А что касается идеи демократии – я в нее верил, верю и буду верить дальше. Хотя ни к какой партии никогда не примыкал и не собираюсь.

  •  

Ситуація і народ у Росії інші, не такі, як 1991 року. Народ звиклий до обману, втомлений, уже позбавлений надії, багато в чому вже вихований на ксенофобії. Зараз ідеї демократії в Росії не популярні. Тому всі так звані праві партії зараз приречені на неуспіх. Але рано чи пізно необхідність цього усвідомлять. Або Росія буде гнити і далі століттями. Нас колись учили, що відстала країна – та, яка вивозить сировину. Тільки раніше, за Володимира Святого, вивозили пеньку і льон, а тепер вивозимо нафту. Різниці жодної.[2]

 

Ситуация и народ в Россие другие, не такие, как в 1991 году. Народ привычный к обману, усталый, уже лишенный надежды, во многом уже воспитанный на ксенофобии. Сейчас идеи демократии в России не популярны. Поэтому все так называемые правые партии сейчас обречены на неуспех. Но рано или поздно необходимость этого будет осознана. Или Россия будет гнить и дальше столетиями. Нас когда-то учили, что отсталая страна – та, которая вывозит сырье. Только раньше, при Владимире Святом, вывозили пеньку и лен, а сейчас вывозим нефть. Разницы никакой.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати