Грабовська Ірина Сергіївна
Іри́на Сергі́ївна Грабо́вська (нар. 28 травня 1987, Сніжне, Донецька область) — українська письменниця, авторка книг у жанрі фентезі та стимпанк.
Ірина Грабовська | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Література – це те, що дає нам можливість спілкуватися із прийдешніми поколіннями і розуміти попередні[1]. |
Мені не подобається, коли жінок досі, у 21 столітті, зображають гарним додатком до головного героя. Але взагалі, кожен персонаж – жінка, чоловік чи небінарна особа – має бути прописаний достатньо добре, щоби хотілося за нього перейматися. Зі своїми слабкостями і силами, сумнівами і проявами хоробрості, з минулим, впізнаваними рисами характера. Персонажка мусить діяти і впливати на сюжет – так само, як будь-який інший персонаж, якого створює письменник[1]. |
Натхнення – це приємна, але не обовʼязкова складова творчого процесу. Що більше у письменника досвіду, то менше він може покладатися на натхнення, бо здатен спланувати роботу і написати задуманий текст заздалегідь складеним поепізодником чи пропрацьованою ідеєю. Щоправда, така робота подекуди страшенно виснажує і не дає ніякої насолоди. Водночас писати під сильним натхненням – набагато приємніше, іноді стається, що ти не встигаєш записувати слова, які виринають у твоїй голові[1]. |
Не пригадую себе у стані, коли я нічого не вигадувала. У дитинстві в мене була купа блокнотів із недописаними оповіданнями, казками, замальовками природи, навіть початими «романами». Я завжди знала, що так чи інакше писатиму і видаватимусь, щоправда, йти до першої книги довелося майже 10 років[1]. |
Перш за все, варто вибрати ключовий фантастичний елемент, який закладається в основу вигаданого світу. [...] Як на мене, чим логічніше побудований такий світ, тим легше у нього повірити, і чим більше письменник сам дасть відповідей про устрої свого світу – тим логічніший він буде. Також дуже впливають на достовірність пропрацьовані дрібні деталі: місцевий фольклор, одяг, їжа, звичаї[1]. |
Фантастика – це надзвичайно цінний жанр, який підіймає багато важливих тем, подекуди алегорично опрацьовує травми, про які люди не завжди готові читати реалістичні тексти, бо знаходяться у процесі проживання певних історичних подій. Також завдяки своїй формі фантастика не рідко сильніше приваблює підлітків, їм просто цікавіше її читати, і це дає змогу вчителю зацікавити їх читанням взагалі і поговорити про певні події та явища з фантастичних текстів так само, як розбирають на заняттях реалістичні твори[1]. |
Примітки
ред.