Вся без винятку література — це насамперед література про літературу, це великою мірою опис наших спроб налаштувати зв'язок між різними сферами свідомости за посередництва умовних, дуже обмежених і неоднозначних засобів, якими є слова й мовні структури загалом, про зміст більшости яких ми маємо лише дуже туманне уявлення. І, хоч як на це дивитися, це майже завжди насамперед спроба комунікації із собою, — шукання контакту між притомністю «я» й глибшими, позаособистими джерелами свідомости, — це своєрідна самоосвіта, хоча вона й завжди повинна бути пов'язана з намаганням прокласти міст до реальности «Ти», до світу іншої людини й сфери людської свідомости взагалі, а також і вищого, «божественного» виміру[1].
Добра література допомагає зрозуміти, а може й просто – пережити те, у чому боїшся зізнатись навіть собі. Допомагає зрозуміти ті внутрішні відтінки, про які не підозрюєш, що вони в тобі існують[2].
Література – це якраз спроба відходити від стереотипів, спроба описувати явища складно, помічати їхню неоднозначність, називати її і не ховатися від неї. Вона не дає відповідей, а навпаки – ставить ще більше запитань[8].
Ось і наглядна різниця між математикою і літературою: від перестановки співмножників сума не міняється, а від перестановки слів думка може змінитися докорінно[9]. — ПОМІРКУЮ, ПРИЯТЕЛЮ!
Про все можна писати. Бо взагалі література покликана сміливо писати про такі речі, які змушують читача задумуватися, чи варто про них писати[10] — Тоґава
Частина літератури є ніби зобов’язанням перед самим собою. Рано чи пізно я до неї прийду, напишу її. Тобто стосунки з нею налагоджені. Є така, про яку я знаю, що її не варто писати ніколи. Є ще жива література, яку мені достатньо просто комусь розповісти. А є література, яка обов’язково має бути написаною, бодай на рівні нотаток[12].
Я взагалі не люблю підручники літератури. Я їх просто ненавиджу. Скільки років працював вчителем літератури, я жодного разу дітям нічого не задавав по підручнику. Навіщо мені дітям пропонувати тлумачення, яке хтось колись бачив. Література — це штука індивідуальна. Література — це життєвий досвід, який має пройти через твоє сприйняття і привести до власних висновків.[14]
