Грандо Олександр Абрамович

український історик

Грандо Олександр Абрамович (нар. 10 жовтня 1919 — 17 липня 2004) — український педагог і науковець, фахівець у галузі соціальної медицини та організації охорони здоров'я, історії медицини.

Грандо Олександр Абрамович
Стаття у Вікіпедії

Цитати

ред.
  •  

Для лікаря професіоналізм укупі з милосердям, співчуттям, гуманізмом — найважливіші риси. А несумісними є поганий характер, честолюбство, некритичність до себе, до своїх помилок, агресивність, коротше кажучи відсутність доброти, милосердя.[1]Про риси в професії лікаря

  •  

А найважчі і найстрашніші спогади — це голодомор тридцятих років. Ніколи не забуду дітей, які позапухали від голоду, трупи біля доріг, у кюветах, людей, які падали знесилені і вже не підіймалися. Становище у 1932-33 роках було настільки важке, що не було кому сіяти і збирати врожай. У 1933 році, коли вже вродив непоганий врожай хліба, не було кому його зібрати. Чоловіки були знесилені і залучали нас малюків, учнів п'ятих-сьомих класів. Я тоді був у 6-му класі, і мені було дуже важко закидати снопи на гарбу, але доводилось.

Увесь хліб, зібраний тоді, перш за все відвозили на державні заготівельні пункти. Для цього влаштовували парадні валки з лозунгами і прапорами і врожай урочисто везли на здачу. А голодні люди дивилися на все це і чекали коли їм будуть давати що-небудь на трудодні. В одній з таких валок, яка везла хліб на здачу приймав участь і я. Дорослих, щоб посадити на останній віз з зерном, не було. Тому посадили мене. Цей епізод — коли колгоспний хліб везуть на заготівельний пункт, і голодні засмучені й знесилені люди навкруги на це дивляться — невипадково відобразив художник у багатоплановій картині «Голодомор» (Національний музей медицини України).[1]Спогади про Голодомор (у районі Могилева-Подільського)

  •  

Хочу звернути Вашу увагу на те, що історія медицини в Україні дуже багата. На жаль, ми її погано знаємо. Багато наших співвітчизників внесли вагомий внесок не тільки у вітчизняну медицину, але і в світову. І це я кажу без усякого перебільшення, без посилання на патріотизм чи якісь інші аргументи.[1]Про славетні традиціх медичної науки в Україні

Примітки

ред.
  1. а б в Диалоги о медицине и жизни/В.И. Медведь. — Київ : Фірма "ІНКОС", 2008. — 492 с. — ISBN 978-966-8347-80-1 — С. 79-94