Грета Гарбо

шведська та американська кіноакторка

Гре́та Га́рбо (англ. Greta Garbo, уроджена Грета Ловіза Густафсон, 18 вересня 1905 — 15 квітня 1990) — шведська й американська акторка, популярна в епоху німого кіно й «золотої ери» Голлівуду. Вважається однією з найбільших і найзагадковіших зірок Голлівуду.

Грета Гарбо
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Щоб показати свої чесноти, потрібно набагато більше розуму, ніж для того, щоб приховати свої недоліки.

  •  

Я не уявляю себе в ролі дружини. Жахливе слово.[1]

  •  

По-моєму, жахливо безглуздо раз у раз потрапляти в газети. Той, хто добре робить свою справу, має право на приватне життя.

  •  

Я ніколи не говорила: «Я хочу бути одна». Я тільки сказала: «Я хочу, щоб мені дали спокій», а це не те ж саме.

  •  

Саме ті, хто нас люблять такими, якими ми є, завжди чекають від нас чогось більшого, а значить — змін.

  •  

Життя могло б бути прекрасним, якби тільки ми знали що з ним робити.[2]

  •  

Бути зіркою — нелегка справа, яка потребує багато часу, і я кажу це з усією серйозністю.

  •  

Кожен, хто має безперервну посмішку на обличчі, приховує твердість, яка викликає страх.[2]

  •  

Мені подобається море: ми розуміємо один одного. Воно завжди тужить, зітхає за тим, чого не може мати; і я теж.[2]

  •  

Я живу як чернець: з однією зубною щіткою, одним шматком мила та банкою вершків.[3]

  •  

Я нічого не боюся, крім нудьги![2]

  •  

Я не люблю розмовляти з людьми, тому що я не можу висловлюватися задовільно. Я не кажу того, що маю на увазі.[2]

Цитати про Грету Гарбо

ред.
  •  

Те, чим здаються інші жінки з п'яних очей, ми, протверезівши, виявляємо в Греті Гарбо.

  — Кеннет Тайнан[4]
  •  

Диво Гарбо — це диво целулоїду. Випадок Гарбо — це випадок народження зірки на плівці.

  Біллі Вайлдер, кінорежисер[5]
  •  

Те, що вміє робити із звичайної романтичної постаті Ґрета Ґарбо виходить поза межі звичайної характеристики таланту артистки. Вона не вживає ні одного зайвого жесту, який так мають на похваті рутиновані великі артистки; вона сумує і радується просто, безпосередньо, якби і не думала ні на хвилину про те, що її ім'я може перейти колись до історії.

  — Кіно «Касіно»: «Пані Валєвська», 1938, газета Діло[6]

Примітки

ред.

Джерела

ред.