Дебют (Коцюбинський)
| У Вікіджерелах є |
«Дебют» — новела українського письменника Михайла Коцюбинського.
Цитати ред.
Чому Бог не встидався, як творив людей голих, а людям сором ходить без сорочки?[1] |
Жадна земля випила за літо сонце і воно стало бліде, анемічне. А земля мусила вмирати од голоду й спраги, бо чаша сонця стала порожня.[2] |
Перший і кращий шматок трудящим рукам.[3] |
Чого мені треба? Яка сила пхає мене в безодню і каже: грай роль — іменно, іменно я розумію, що це лиш гра! — і дає мені певність, що не покину гри і не обірву ролі, аж поки не доведу їх до самого краю, які б результати не були.[4] |
Хіба своє «я» ми не сієм так само уперто, як смітниковий бур'ян насіння?[4] |
Анелька, Анелька, Анелька… Мила і ненависна. Замилував би і розтоптав би ногами. Мрія й упир.[5] |
Вона певно не уявляє собі, як я її кохаю. Довести силу мого чуття могла б лиш смерть. Мій труп.[6] |
Зненависть до неї зростає в мені, стає така гостра, така яскрава часом, що я не знаю — чи це не кохання? І чи кохання у мене не є тільки зненависть?[7] |
Вже третій день я п'ю життя на повне горло. Де треба переступити — я там стрибаю, голосніше сказати — я вже кричу.[8] |
Примітки ред.
- ↑ Дебют, 1955, с. 258
- ↑ Дебют, 1955, с. 261
- ↑ Дебют, 1955, с. 178
- ↑ а б Дебют, 1955, с. 269
- ↑ Дебют, 1955, с. 272
- ↑ Дебют, 1955, с. 275
- ↑ Дебют, 1955, с. 277
- ↑ Дебют, 1955, с. 283
Джерела ред.
Коцюбинський М. Дебют // Твори (1903–1912 років). — Нью-Йорк: Книгоспілка, 1955. — Т. II. — С. 256–283.