Добровольський Олександр Борисович
Добровольський Олександр Борисович (1970—2021) — український історик, публіцист, політичний діяч, ідеолог українського націоналізму, діяч «Просвіти», один з фундаторів та виконуючий обов'язки командира УНА-УНСО на Донеччині. Є автором, співавтором і упорядником книг, збірників та наукових статей на тему українського громадсько-політичного руху та підпільного руху опору комуністичному режиму СРСР на Донбасі.
| Добровольський Олександр Борисович | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
|
Цитати
ред.Я до чого все це веду, зараз у нас йде війна з Росією і нам говорять, що треба миритися. Так війна не закінчиться. Це все наївність. Я все це збираю для того, щоб наші добровольці знали — за що вбивати на передовій, гнати цих собак з нашої землі, чистити сепарню на місцях. Треба займатися ідеологією. І Олекса Тихий це довів![1] |
Ви повинні знати за що їх (окупантів) треба вбивати. А тут, в тилу, наша позиція повинна бути безкомпромісна. Їх нікого не посадиш по кримінальному кодексу. Та й хто посадить? Їм ніколи, вони займаються «контрабасом» на Майорську. Є інші методи… (з лекції українським військовим)[1] |
Тобто, якщо говорити про основи українського руху (на Донеччині), то вважати, що бандерівці прийшли і все насадили, — повна нісенітниця. Не могло 20 чоловік з похідної групи зробити організацію принаймні в декілька тисяч прихильників.[2] |
Те, що зараз роблять покидьки в ДНР — ті ж самі етнічні чистки, що робили тут більшовики, — коли вибили місцеве населення, а заселили Костянтинівку робітничо-кримінальними династіями, зеками, урками, іншим збродом. Чому тут у 20-х роках народився Олекса Тихий? Тому що в Олексійово-Дружківці у 1924 році почала діяти одна з самих перших українських автокефальних церков у Донбасі, яка поновила свою роботу у 1942 році. Ще в 1933 році тут, серед 63 шкіл, 40 залишалися українськими![1] |
Ти не розумієш, у нас тут все по іншому — це Донбас… Я йду, копаю металолом, продаю, тими грошима виставляю могорич і отримую документи[3] |
Любіть Україну, та тримайте порох сухим, бо вже скоро він нам знадобиться.[1] |
Примітки
ред.
