Дональд Віннікотт
Дональд Віннікотт (англ. Donald Winnicott, Плімут, 7 квітня 1896 — Лондон, 28 січня 1971) — британський педіатр і психоаналітик.
Дональд Віннікотт | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Немає такого створіння, як дитя, — тільки дитя і мати.[2] |
Дитині не слід знати всього, що матері доводиться робити, чим вона жертвує заради неї.[2] |
Мати ненавидить дитину задовго до того, як дитина починає ненавидіти матір, і до того, як вона дізнається, що мати її ненавидить.[2] |
Без любові дитину можна вигодувати, але виховання, позбавлене любові й людського тепла, ніколи не досягне успіху в тому, щоб зробити з неї самостійну людину.[3] |
Завжди поступлива дитина — насправді це страшно. Це означає, що батьки дорогою ціною купують собі спокій і рано чи пізно комусь доведеться за це платити — їм чи суспільству.[4] |
Поза всяким сумнівом, ми страшенно нещасні, якщо абсолютно розсудливі.[5] |
Кожен із нас може почерпнути щось із культурного досвіду, якщо у нас є місце, куди покласти виявлене.[7] |
Щоб контролювати те, що перебуває зовні, потрібно щось робити, а не просто думати чи хотіти, а дії вимагають часу.[8] |
Спонтанний жест — це справжнє Я в дії.[9] |
Якщо вдається звільнити заховане справжнє Я пацієнта, частиною лікування може стати зрив, і тоді психоаналітикові доведеться грати роль матері дитини, що прокинулася в пацієнтові.[10] |
Психоаналітичне дослідження до певної міри є спробою частини психоаналітика продовжити свій власний аналіз далі тієї точки, на якій зупинився його власний аналітик.[11] |
Психоаналіз — це не спосіб життя. Ми сподіваємося, що пацієнти закінчать лікування і забудуть нас, що вони виявлять, що саме життя — це цілком дієва терапія.[11] |
Між пацієнтом і психоаналітиком стоїть професійна позиція останнього, його техніка, тобто та робота, яку він проробляє в голові.[12] |
Психоаналітик приймає роль тієї чи іншої корисної фігури з дитинства пацієнта. Він наживається на успіху того, хто робив брудну роботу, коли пацієнт був дитиною.[12] |
У певному сенсі аналітику важче, ніж будь-кому бути оригінальним. Усе те, що ми говоримо сьогодні, було викладено нам учора (нашими пацієнтами).[13] |
Психоаналітик отримує негайну нагороду через ототожнення з пацієнтом, який досягає прогресу і передбачає ще більшу нагороду після закінчення лікування.[13] |
Психоаналітик має можливість висловлювати ненависть. Ненависть виражається існуванням кінця години. Це так, навіть якщо немає жодних сумнівів у тому, що пацієнт сам бажає піти.[13] |
Роблячи інтерпретацію, психоаналітик показує, як багато і водночас як мало він здатний почути і виокремити з повідомлення пацієнта.[13] |
Психотерапія — це коли дві людини разом граються.[14] |
Протягом свого робочого часу психотерапевт повинен залишатися вразливим і водночас утримуватися в рамках професійної ролі.[14] |
Психоз набагато глибше вкорінений і пов'язаний з елементами людської особистості та існування, ніж невроз, і ми воістину бідні, якщо всього лише нормальні.[15] |
Примітки
ред.- ↑ Под знаком Ψ, 2016, с. 16
- ↑ а б в г д е ж Под знаком Ψ, 2016, с. 52
- ↑ а б Под знаком Ψ, 2016, с. 54
- ↑ Под знаком Ψ, 2016, с. 57
- ↑ Под знаком Ψ, 2016, с. 67
- ↑ а б Под знаком Ψ, 2016, с. 72
- ↑ Под знаком Ψ, 2016, с. 88
- ↑ Под знаком Ψ, 2016, с. 94
- ↑ Под знаком Ψ, 2016, с. 103
- ↑ Под знаком Ψ, 2016, с. 123
- ↑ а б Под знаком Ψ, 2016, с. 124
- ↑ а б Под знаком Ψ, 2016, с. 127
- ↑ а б в г д Под знаком Ψ, 2016, с. 128
- ↑ а б Под знаком Ψ, 2016, с. 130
- ↑ а б Под знаком Ψ, 2016, с. 138
Джерела
ред.Под знаком Ψ: Афоризмы известных психологов / К. В. Ягнюк. — Москва: Когито-Центр, 2016. — 143 с.