Достоєвський Федір Михайлович
Федір Михайлович Достоєвський (рос. Фёдор Михайлович Достоевский; 1821–1881) — російський письменник. Автор романів «Ідіот», «Злочин і кара», «Принижені та зневажені», «Брати Карамазови» та інших.
Достоєвський Федір Михайлович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.- Той, хто бажає побачити живого Бога, хай шукає його не на пустому небосхилі власного розуму, а в людській любові.
- Кожна людина відповідальна перед усіма людьми за всіх людей і за все.
- Милосердя є найвища форма людського існування.
- Головне в людині — це не розум, а те, що ним керує: характер, серце, добрі почуття, передові ідеї.
- Делікатність і гідність випливають з глибини серця[1].
- Найсерйозніші негаразди сучасної людини виникають з того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом в Його намірах стосовно людства.
- Не можна любити те, чого не знаєш!
- Людина — увесь світ, була б тільки головна спонука в ній благородна.
- Хто легко втрачає повагу до інших, той передовсім не поважає себе.
- Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити.
- Веселість людини — це видатна риса людини.
- Поганий знак, коли перестають розуміти іронію, алегорію, жарт.
- Гумор є дотепність глибокого почуття.
- Любов настільки всесильна, що перероджує й нас самих.
- Учіться і читайте. Читайте книги серйозні. Життя зробить решту.
- Нема щастя в бездіяльності.
- Краса врятує світ.[2]
- Я склав у собі символ віри, в якому все для мене зрозуміло і свято. Цей символ дуже простий, ось він: вірити, що нема нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого та довершенішого від Христа, і не тільки нема, а й ревно кажу собі, що й не може бути. Навіть більше, якщо б хтось довів мені, що Христос поза істиною, і справді було б, що істина поза Христом, то мені би краще хотілося залишатися з Христом, ніж з істиною. [3]
- Що розуму уявляється ганьбою, то серцю суцільно красою.
- Без великодушних ідей людство жити не може.
- Я перед ним провинився, отже, я повинен йому помститися.
- Твориться суспільство моральними началами.
- Талантові треба співчуття, йому потрібно, щоб його розуміли.
- Мірило народу не те, який він є, а те, що вважає прекрасним і істинним, за чим тужить.
- Нічому не дивуватися є, зрозуміло, ознака дурості, а не розуму.
- Основна ідея завжди повинна бути недосяжно вище, ніж можливість її виконання.
- Найсерйозніші проблеми сучасної людини відбуваються від того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом у Його наміри щодо людства.
- Недостатньо визначати моральність вірністю своїм переконанням. Треба ще безперервно збуджувати в собі питання: чи вірні мої переконання?
- Безглуздості дуже потрібні на землі. На безглуздях світ стоїть, і без них, може бути, в ньому зовсім нічого б не сталося.
- Щастя не в щасті, а лише в його досягненні.
- Співчуття є найголовніший і, може, єдиний закон буття всього людства.
- Істина без любові – брехня.
- Душа зцілюється поруч з дітьми.
- Друже мій, згадай, що мовчати добре, безпечно і красиво.
- Розум – негідник, виправдає що завгодно.
- Я хочу хоч з однією людиною про все говорити, як з собою.
- Любити людину – означає бачити її такою, якої її задумав Бог.
- В тому-то й ознака справжнього мистецтва, що воно завжди сучасне, нагально-корисне.
- В істинно люблячому серці або ревнощі вбивають любов, або любов вбиває ревнощі.
- Чим більше ми будемо національні, тим більше ми будемо європейцями.
- Треба любити життя більше, ніж сенс життя.
- Стражданням своїм російський народ ніби насолоджується[3].
«Бесы» (1871)
ред.Вам, поза всяким сумнівом, відомо… що таке означає новий російський адміністратор, тобто новоспечений, новопоставлений… Але навряд чи могли ви дізнатися практично, що таке значить адміністративний захват і яка саме ця штука? |
|||||
Вам, без всякого сомнения, известно… что такое значит русский администратор внове, то есть нововыпеченный, новопоставленный… Но вряд ли могли вы узнать практически, что такое значит административный восторг и какая именно эта штука? | |||||
— книга I, частина 2, розд. 4 |
Політичні цитати
ред.Серб, малорос тощо, який співчуває рідній мові, рідній літературі рішучо шкідливий член суспільства. Він гальмує справу загальної освіти, загальної великоруської літератури, в котрій ввесь порятунок, уся надія. Він [малорос] гальмує, поступ цивілізації, створеної самим великоруським народом, що створив найбільшу державу. Тільки великорос великодушно й чесно дивиться на всі національності, без усякої злоби і упередження, тим часом як малорос, наприклад, вічно тримає камінь за пазухою і не може ставитись до великороса інакше як з ворожістю |
|||||
Серб, малоросс и т. д., сочувствующий родному языку, родной литературе, положительно зловредный член общества, он тормозит работу всеобщего просвещения, всеобщей великорусской литературы, в которых все спасение, вся надежда. Он тормозит ход цивилизации, созданной одним великорусским народом, сумевшим создать величайшее из государств. Один великоросс великодушно и честно смотрит на все национальности, без всякой злобы и преднамеренности, тогда как малоросс, например, вечно держит камень за пазухой и не может отнестись к великороссу иначе, как с враждой.[5] |
- Золотий Ріг і Константинополь — все це буде наше…[6]
Я багато в чому переконань суто слов'янофільських, хоча, можливо, й не цілком слов'янофіл. |
|||||
Я во многом убеждений чисто славянофильских, хотя, может быть, и не вполне славянофил[7] |
Й нарешті, для третіх слов'янофільство, крім цього об'єднання слов'ян під керівництвом Росії, означає й полягає в духовному союзі усіх віруючих у те, що велика наша Росія, на чолі об'єднаних слов'ян, скаже всьому світу, всьому європейському людству та цивілізації його своє нове, здорове й ще нечуване світом слово. Слово це буде сказане на благо й воїстину вже в поєднання всього людства новим, братнім, всесвітнім союзом, початки якого лежать у генії слов'ян, а переважно в духові великого народу російського, що так довго страждав, що так багато століть був приречений на мовчання, але такого, що завжди містив у собі великі сили для майбутнього роз'яснення та вирішення багатьох гірких й фатальних непорозумінь західноєвропейської цивілізації. Ось до цієї частини переконаних та віруючих належу й я. |
|||||
И наконец, для третьих славянофильство, кроме этого объединения славян под началом России, означает и заключает в себе духовный союз всех верующих в то, что великая наша Россия, во главе объединенных славян, скажет всему миру, всему европейскому человечеству и цивилизации его своё новое, здоровое и ещё неслыханное миром слово. Слово это будет сказано во благо и воистину уже в соединение всего человечества новым, братским, всемирным союзом, начала которого лежат в гении славян, а преимущественно в духе великого народа русского, столь долго страдавшего, столь много веков обреченного на молчание, но всегда заключавшего в себе великие силы для будущего разъяснения и разрешения многих горьких и самых роковых недоразумений западноевропейской цивилизации. Вот к этому-то отделу убежденных и верующих принадлежу и я.[7] |
Про Достоєвського
ред.Достоєвський — глибоко християнський письменник, я не знаю більш християнського письменника. І суперечки про християнство Достоєвського зазвичай проходять на поверхні, а не в глибині. |
|||||
Достоевский — глубоко христианский писатель. Я не знаю более христианского писателя. И споры о христианстве Достоевского обычно ведутся на поверхности, а не в глубине. [1] | |||||
— Микола Бердяєв, «О миросозерцании Достоевского» |
Він думав або хотів думати, що його релігія — православ'я. Та істинна релігія його — якщо не у свідомості, то в найглибших підсвідомих переживаннях — зовсім не православ'я, не історичне християнство, ні навіть християнство, взагалі, а те, що за християнством, за Новим Завітом — Апокаліпсис, Третій Завіт, откровення Третьої Іпостасі Божої — релігія Св. Духа. |
|||||
Он думал или хотел думать, что его религия – православие. Но истинная религия его – если не в сознании, то в глубочайших подсознательных переживаниях – вовсе не православие, не историческое христианство, ни даже христианство вообще, а то, что за христианством, за Новым Заветом – Апокалипсис, Третий Завет, откровение Третьей Ипостаси Божеской – религия Св. Духа. [2] | |||||
— Дмитро Мережковський, «Пророк русской революции» |
Примітки
ред.- ↑ 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ Красота спасет мир // Серов В. Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений
- ↑ https://znaj.ua/history/svit-vryatuye-krasa-genialni-cytaty-dostoyevskogo-yaki-zmushuyut-zadumatysya
- ↑ Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. — Москва: 1955. — С. 16.
- ↑ Достоєвський, Шевченко, Україна - газета «Свобода», ч. №207 рік LXXVII. 12-го листопада 1970
- ↑ ЕЩЕ РАЗ О ТОМ, ЧТО КОНСТАНТИНОПОЛЬ, РАНО ЛИ, ПОЗДНО ЛИ, А ДОЛЖЕН БЫТЬ НАШ // Ф. М. Достоевский Собр. соч. в 15 тт. Т. 14. Процитовано 28 червня 2017.
- ↑ а б Достоевский Ф. М. «Дневник писателя». 1877 год. Июль-август. Гл. 2. Признания славянофила
Джерела
ред.- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 896-898.