Дубинський Ілля Володимирович
Ілля Володимирович Дубинський (29 березня 1898, Бутенки, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — †7 жовтня 1989, Київ, УРСР, СРСР) — радянський, український і російський військовий діяч, письменник і публіцист українсько-єврейського походження.
| Ілля Володимирович Дубинський | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.
- Червонці не здаються[1]
- Через запеклу громадянську війну прийшла молода робітнича кляса, кляса переможного пролетаріяту, до перемоги і влади. Залізний шлях, що його пройшли потужні фаланги Жовтня, ліг по шпалах найкращих людських існувань робітничої кляси і сільської бідноти. Найзапекліша і найтяжча була боротьба за робітничо-селянську владу на Україні. Червоне козацтво — дитя української революції - кров'ю й життям сотень і тисяч безстрашних бойців позначило шлях поразок і перемог повсталої робітничої кляси. Разом з усією Червоною Армією червонці прийшли до перемоги після довгих літ озброєної боротьби. Значення цих перемог не можуть зменшити ті темні плями, які лягали на славне ім'я червоного козацтва від негарних учинків окремих груп дезорганізованих бойців. Багато старих бойців незламної 1-шої дивізії закопано на широких просторах України, під сніговими заметами Центральної Росії, в ненаситних надрах галицьких полів, на Дону і під Перекопом. Багато їх — змінивши шаблю на плуг, рушницю на молот і гармату на трактор - будують по різних місцях і закутках Союзу нову будівлю оновленої землі. Мало осталося тих, хто міг би розповісти молодому козакові,що прийшов вчора з землі й заводу, молодому пролетареві і селянинові, що завтра покинуть місто й село, щоб стати під бойові прапори червонців, широким шарам робітників у місті і селян у селі - про помилки, поразки й неймовірні геройські вчинки їхніх батьків і братів - старих бойців. Трудно в книжці розказати про це так, як може оповісти живий учасник кривавих боїв. Трудно переказати словами цілу вагу бойового гасла червоних козаків, що ніколи не здавалися, билися з ворогом до останнього віддиху. Гасло "червонці не здаються" було одним з найважливіших двигачів масового героїзму героїчних мас. Трудящі перемогли, щоб ми могли вчитися. Вчімся, щоб могти перемогти