Дутковська Алла Борисівна

Дутковська Алла Борисівна (1949, Вінниця — 2004, Чернівці) — модельєр, заслужена діячка мистецтв України. Новаторка у моделюванні одягу, одна з перших поєднала популярні фасони свого часу з традиційними мотивами. Відома завдяки створенню сценічних костюмів для Софії Ротару та ВІА «Смерічка». Разом із засновником ансамблю «Смерічка» Левком Дутковським, солістами Василем Зінькевичем, Назарієм Яремчуком та композитором Володимиром Івасюком сприяла зміні стереотипів щодо української естради як у музичному стилі, так і в художньому проєктуванні сценічного одягу.

Дутковська Алла Борисівна

Стаття у Вікіпедії

Цитати

У робочих ескізах я чітко визначаю характер майбутньої моделі, особливості крою та декоративного оздоблення. Добираю тканини, прикраси та доповнення, враховую сучасні напрямки моди та національні традиції.

Одна річ — працювати, інша — про це говорити. Ніколи не думаєш, що твоя робота через якийсь час буде когось цікавити.

Про неї

	Мені імпонувало, як вона уважно вивчала мій репертуар. Адже в більшості випадків саме пісня визначає той чи інший образ на сцені. Найкращим костюмом вважаю той, який Алла змоделювала для концерту "Квіти Софії Ротару", що відбувся в Москві у 1991 році.
	— Софія Ротару

	Дружина пішла у вічність 16 років тому. Була дуже скромною. Зінкевич згадував: коли в колективі розгорялася суперечка, і в цей мо­мент заходила Алла, всі затихали.
	— Левко Дутківський

	Алла дружила з Софією Ротару. Приїжджала до неї в Ялту, жила в її домі, там створювала оригінальні з фольклорним буковинським колоритом сценічні костюми. Багато з них, як пам’ять про Аллу, Ротару донині зберігає.
	— Левко Дутківський

	Що більше „Смерічкою“ захоплювався глядач — то нещадніше засуджувала влада. Можливо, тому завчасно з життя пішли Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Алла Дутковська. Дорогою ціною ми заплатили за славу
	— Левко Дутківський

	Це сьогодні не є проблемою замовити на весілля лімузин або й навіть літак. А уявіть собі: 60-і роки, маленьке містечко — і весілля з таким розмахом! Почалося з того, що у моє рідне селище Кути, що неподалік Вижниці, Лєвіна прислала десять легкових машин. І ось весільний кортеж з нареченими урочисто, через підвісний міст над Черемошем, прямує до Вижниці. Ми під’їжджаємо до Будинку культури, а там — тьма народу. Вийшовши з машини, Алла всіх приголомшила своєю розкішною весільною сукнею, яку пошила собі власноруч. Дівчата не відводили від неї очей! Доріжка, що вела до вхідних дверей, була застелена червоним килимом, а обабіч стояли піонери і квітами посипали наш шлях. У цей час на балконі грав духовий оркестр. А коли ми зайшли у зал, для нас зазвучала весільна народна пісня «Стелися, барвінку» у виконанні самодіяльного хору із села Вашківці, яким керував Василь Михайлюк, автор знаменитої пісні «Черемшина». — Про весілля Алли і Левка Дутковських
	— Левко Дутківський