Емануїл Ласкер
Емануель (Емануїл) Ласкер (нім. Emanuel Lasker; 1868–1941) — німецький шахіст, математик і філософ. Другий чемпіон світу з шахів. Володів титулом 27 років — від 1894 до 1921 року, що є досі непобитим рекордом.
| Емануїл Ласкер | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- На шахівницях борються люди, а не дерев'яні фігури.[1]
- Коли партію розігрує пересічний шахіст, вибір правильного ходу із багатьох можливих не обмежується вимогами позиції, а визначається випадковими обставинами. Точно так само відбуваються й в інших царинах людської діяльності. Коли посередній піаніст розігрує яку-небудь п'єсу,— він може це зробити різними способами, але для Розенталя чи Падеревського [відомі тогочасні піаністи] існує один спосіб передачі… Що вище художник, то менша його свобода. (з філософського твору «Боротьба», 1907)[2]
- Сучасний шахіст прагне до перемоги силою думки. Йому недостатнього самого успіху — він хоче неминучості його. Він хоче збагнути заплутану, часто важкозрозумілу логіку всього, що відбувається на шахівниці. Ось тріюмф, котрого добивається сучасний маестро! Коли він у змаганням показує цю логіку, вона дає насолоду глядачам у всьому світі.
- Партія двох маестро — драма без слів. Головні особи — шахові фігури. Вони грають без жестів. Їх засоби вираження — самі поняття. У цій драмі застосовані всі правила мистецтва; єдність, послідовність і справедливість повинні панувати, щоб партія сподобалась.
- Ті не розуміють духу часу, хто звинувачує нас, сучасних маестро, в сухості. (стаття «До психології шахів» у «Neue Freie Presse», 1910)[3]
- Я згадую із днів моєї молодості, що старі маестро часто мають тенденцію закривати дорогу молодим силам і цим перешкоджають прогресу гри. Я не бажаю належати до тих, хто загороджує шлях молоді. (після втрати титулу, 1921)[4]
- Шахова партія, хоча є продуктом творчості двох великих особистостей, не володіє такою необмеженою свободою, як витвори мистецтва, що мають на собі відбиток однієї гармонійної особистості.[5]
- У шахах є елементи науки та мистецтва, але і ті й інші підкоряються основному — боротьбі.[6]
- Шахи завжди були засобом зв'язку багатьох народів. Шахи — есперанто великих і малих народів. (на бенкеті з нагоди відкриття Московського турніру 1935)[7]
Що об'єктивніша оцінка позиції, що точніше розраховані варіанти, то менший залишається вибір… Коли посередній піаніст розігрує яку-небудь п'єсу, він може зробити це різними способами. Та для Розенталя чи Падеревського існує один спосіб передання.[9] |
Про Ласкера
ред.Ласкер був моїм учителем. Без нього я не був би тим, ким я став. Неможливо собі уявити шахове мистецтво без Ем. Ласкера.[10] |
|||||
| — Александр Алехін (1934) |
Ласкерівське позиційне бачення межує з ясновидінням.[11] |
|||||
| — Ґеорґ Марко, австрійський шахіст |
Він як линвоходець, який у величному спокої, з почуттям цілковитої впевненості крокує по канату, натягнутому над Ніагарським водоспадом.[12] |
|||||
| — Ґеорґ Марко |
Примітки
ред.- ↑ Зак, с. 80
- ↑ Зак, с. 79
- ↑ Верховский Л. С. Карл Шлехтер. — Москва: Физкультура и спорт, 1984. — С. 42
- ↑ Зак, с. 118
- ↑ Зак, с. 174
- ↑ Зак, с. 183
- ↑ Сизоненко А. И. Капабланка. Встречи с Россией. — Москва: Знание, 1988. — С. 82
- ↑ 25 найкращих цитат про шахи
- ↑ Нейштадт Я. И. Зигберт Тарраш. — Москва: Физкультура и спорт, 1983. — С. 156.
- ↑ Суэтин А. С., Святослав Ю. Р. Памятные страницы истории шахмат. — Киев: Здоровья, 1990. — С. 109
- ↑ Нейштадт Я. И. Зигберт Тарраш. — Москва: Физкультура и спорт, 1983. — С. 101
- ↑ Нейштадт Я. И. Зигберт Тарраш. — Москва: Физкультура и спорт, 1983. — С. 101
Джерела
ред.- Зак В. Г. Ласкер. — Москва: Физкультура и спорт, 1963. — 200 с.
| Чемпіони світу з шахів | ||
|---|---|---|
| 1886—1993 | ||
  | ||
| 1993—2006 | ||
| За версією ФІДЕ | За версією ПША | |
| Анатолій Карпов • Олександр Халіфман • Вішванатан Ананд • Руслан Пономарьов • Рустам Касимджанов • Веселин Топалов | Гаррі Каспаров • Володимир Крамник | |
| 2006— | ||
| Володимир Крамник • Вішванатан Ананд • Магнус Карлсен | ||
