Еміль Кроткий

Емі́ль Кро́ткий (насправді — Еммануї́л Я́кович Ге́рман; *14 грудня (26 грудня) 1892 — †10 лютого 1963) — російський поет, сатирик.

Еміль Кроткий

Стаття у Вікіпедії

Цитати

• Є люди, в присутності яких неввічливо бути талановитим.
• Актор стає собою тільки тоді, коли зображує іншого.
• Актор хвилювався, виконуючи в радіопередачі роль морського прибою.
• Був схожим на Сократа — лисиною й дружиною.
• Будь простим, але не задуже! Найпростіша — амеба.
• Він був у тому поетичному віці, коли шукають не рими, а правди.
• Він був уже лисий, але писав усе ще кучеряво.
• Він давно вже вважався відомим письменником, але ніхто про це не знав.
• Він мав щось від поета і щось від Пегаса.
• Він не приписував собі чужих думок. Він приписував свої думки іншим.
• Вірші не можуть бути хоробріші, благородніші, чистіші за їхнього автора.
• Вихваляючи автора, перекручують прізвище, лаючи — ніколи.
• Внести своє в таблицю множення можна, тільки спотворивши її.
• Все життя він писав критичні підвали. Жодного критичного хмарочоса на його сумлінні не було.
• Гейне говорив, що світ розколовся і тріщина проходить через серце поета. Тепер це називають інфарктом.
• Діти бавляться в «класи», дорослі — в класики.
• Думав тільки ходячи, а ходив дуже мало.
• З одного погляду на неї ставало ясно, що сценічним успіхом вона зобов'язана не стільки Мельпомені, скільки Талії.
• Загалом роман редакторові сподобався. Він тільки запропонував замінити ревнощі змаганням.
• Заголовки його оповідань так повно передавали їх зміст, що в самих оповіданнях потреба відпадала.
• Закрався в літературу, як друкарська помилка.
• Захопилася літератором. Він полонив її, як півень курку: своїм пером.
• Класики зіпсували йому смак до багатьох із сучасних письменників.
• Книга була з тих, що їх хочеться перекласти на якусь абсолютно непоширену мову.
• Кожна його комедія ставала драмою для режисера і трагедією для глядача.
• Кожному своє, а декому й чуже.
• Коли водій шукає нових шляхів, вагон сходить з рейок.
• Костюм її був ще не цілком модним, але вже досить незручним.
• Лице в неї було дуже підходяще для виступів по радіо.
• Луна відповідає на запитання, але тільки запитаннями ж.
• Люди гірше, ніж вони хочуть здаватися, і краще, ніж вони здаються.
• Майстерне оповідання має бути коротким, невдале — ще коротшим.
• Мало мати рацію. Треба мати рацію вчасно.
• Мемуарист пам'ятав усе до останніх дрібниць. Він не пам'ятав тільки, де загубив рукопис своїх мемуарів.
• Минуле страшне тим, що воно краде майбутнє.
• Нічого не брав на свою відповідальність. Говорячи, що Земля крутиться, додавав: «За словами Коперника».
• Нічого не читав. Він був не читач, а письменник.
• Навіть на зірки він примудрявся дивитися зверхньо.
• Не всі папуги говорять, деякі й пишуть.
• Не помиляється той, хто нічого не робить. Але й нічого не робити — помилка.
• Негативи й таланти треба проявляти.
• Некролог мав свою некрологіку.
• Немає нічого важчого за легкі стосунки.
• Обережний редактор. Навіть таблицю множення друкує в дискусійному порядку.
• Обличчя він мав дуже придатне для виступів по радіо.
• Оповідання було таким коротким, що ледь прикривало бездарність автора.
• Перекладав з усіх мов на суконну.
• Перо письменник мав — йому бракувало крил.
• Писали вдвох, а слави й на одного бракувало.
• Пише про захід сонця, горобину, пташок. А крізь рядки видно: падлюка!
• Плавають різними стилями, тонуть — одним.
• Поверховий дотепник, майстер неглибокого каламбуріння.
• Поганий той письменник, якому не вірять на слово.
• Починають завжди з малого. В перший день Бог створив тільки небо й землю.
• Радіо будить думку. Навіть тоді, коли дуже хочеться спати.
• Радіо зближує народи, але сварить сусідів.
• Скульптор увічнив свою помилку в мармурі.
• Слави він очікував від нащадків, гонорар вимагав із сучасників.
• Слово не горобець, але й воно буває сіреньким.
• Сміх убиває, але тільки гідне сміху.
• Списаний папір або дешевший, або дорожчий за чистий. Зважаючи на те, хто його списав.
• Століття були так собі, середні.
• Сьогодні він лестив тому, кого паплюжив учора, він не любив повторюватися.
• У книгах ми жадібно читаємо про те, на що не звертаємо уваги в житті.
• Усім взяв — розумом, талантом, а з декого і грішми.
• Усякий талант кінець кінцем закопують в землю.
• Хто працює на совість, а хто й на інших замовників.
• Якщо ти хочеш бути попереду класиків, пиши до них передмови.

Джерела

• Еміль Кроткий на сайті aphorism.org.ua