Естер Перель

Естер Перель (фр. Esther Perel) — бельгійська психотерапевтка, секс-терапевтка, письменниця та подкастерка. Відома насамперед дослідженням напруги між прагненням до надійності (кохання, зв'язок та близькість) та прагненням до свободи (еротичне бажання, пригоди та віддаленість) у людських стосунках.

Естер Перель

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Для підтримання сексуального потягу необхідна загадка, новизна, несподіване.

Любов прагне мати — бажанню важливо хотіти.

Еротична близькість — це акт щедрості й егоїзму: ми одночасно і даємо, і беремо.

Нічим не пригнічуване бажання може здаватися безсоромним, тваринним, навіть таким, що не має стосунку до любові. У Ероса буває хижа хватка.

Еротична близькість несе в собі подвійну обіцянку: знайти і втратити себе.

Найпростіше просто скаржитися на нудний секс. Створити ж і розвивати еротичний простір у сім'ї — це відкрита і героїчна непокора буденності.

Закохуючись, ми уявляємо собі нову версію буття.

Любов — це прояв суто вибіркового сприйняття. І навіть якщо все замішано на помилковому судженні — кого це хвилює на самому початку?

Бути обраним власним обранцем — одна з найбільших насолод закоханого.

Турбота і безпека, що живлять любов, блокують в нас усе безцеремонне й егоїстичне, без чого не живе еротичне задоволення.

Складно вважати привабливим когось, хто повністю зрікся особистої незалежності. Імовірно, таку людину можливо любити, але безумовно важко жадати. Бракує опору та напруги.

Любов має ціну, але не повинна вимагати відмови від самого себе.

Любити одне одного, не втрачаючи себе, — найбільша складність емоційної близькості.

Сучасні стосунки — це казан, у якому киплять устремління й бажання, що суперечать одне одному: ми хочемо безпеки й збудження, опори й можливості відірватися від реальності, комфорту любові й напруження пристрасті. Ми бажаємо всього й одразу і краще б з однією людиною.

На периферії стосунків будь-якої пари є третій. Реальний чи ні, цей третій — центр обертання, на якому балансують стосунки пари.

Нерідко ми робимо для інших те, що самі хотіли б отримати від них, але вони не обов'язково хочуть від нас саме цього.

У позашлюбних зв'язків свій тип пристрасті. Суміш із таємниці, моральних мук, почуття провини, злочину, небезпеки, ризику, ревнощів дуже вибухонебезпечна, прямо як коктейль Молотова, і створює ймовірність еротичного вибуху, надто руйнівного для сім'ї.

Для сімейного життя важливі комфорт і стабільність. А еротичне вимагає непередбачуваності, спонтанності та ризику.

Ерос не терпить обмежень. І коли ми намагаємося загнати еротичне в межі правил, створити звичку і регулярність, ми піддаємо його смертельному ризику.

Від сексу бувають діти. І як дивно, що поява дитини — втілення любові батьків одне до одного — часто виявляється загрозою для романтики, завдяки якій ця дитина і з'явилася на світ.

Народження дитини — психологічна революція, що змінює наше сприйняття всього навколишнього, починаючи з погляду на самих себе і закінчуючи стосунками з партнером, друзями, батьками.

У фантазіях страх, що пригнічує нас, перетворюється на безсоромність. І яке ж полегшення виявити раптом, що сором став цікавістю, сором'язливість — рішучістю, безпорадність — упевненістю.

Джерела

• Под знаком Ψ: Афоризмы известных психологов / К. В. Ягнюк. — Москва: Когито-Центр, 2016. — 143 с.